6-41762св13 Про визнання недійсним договору іпотеки - 15.01.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до публічного акціонерного товариства "Банк Форум", ОСОБА_6, треті особи: служба у справах дітей Герцаївської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання правочину недійсним,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі представника за довіреністю Коробчука Олександра Олександровича на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 05 вересня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") та ОСОБА_6, в якому просила:

- визнати недійсним договір іпотеки від 28 травня 2008 року № 0058/08/25-CLNv/S-1, укладений між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за № 1168, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку під будинком за цією ж адресою;

- зобов'язати приватного нотаріуса Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_7 внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек;

- зобов'язати приватного нотаріуса Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_7 скасувати накладені заборони відчуження на вищевказане майно за № № 1169 та 1170.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 28 травня 2008 року між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 0058/08/25-CLNv, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 200 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 25 травня 2018 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки № 0058/08/25-CLNv/S-1, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передав в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку під будинком за цією ж адресою, які належать останньому на праві власності.

Позивачка вказала, що на час укладення договору іпотеки у спірному житловому будинку були зареєстровані та проживали її з ОСОБА_6 малолітні діти, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася донька ОСОБА_10, а тому на укладення вказаного договору ОСОБА_6 повинен був отримати дозвіл органу опіки та піклування.

Оскільки на час передачі нерухомого майна в іпотеку малолітні діти мали право користування вказаним майном, а дозвіл органу опіки та піклування на вчинення відповідного правочину не надавався, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 05 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, задоволено частково, рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28 травня 2008 року № 0058/08/25-CLNv/S-1 будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під будинком за цією ж адресою із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 1168.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Банк Форум" - Коробчук О.О., мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оспорюваним договором права неповнолітніх дітей не порушені, оскільки при укладенні спірного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були ознайомлені з його умовами та засвідчили, що дітей, які мають право користуватися предметом іпотеки, немає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про визнання недійсним договору іпотеки, керувався положеннями ст. 29 ЦК України, ст. 156 ЖК України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" та виходив із того, що на час укладення договору іпотеки та на час звернення позивачки до суду за захистом прав неповнолітніх останні мали право постійного користування житловим будинком АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що заявлені вимоги є передчасними, оскільки на час звернення до суду приватний нотаріус прав позивачів не порушив; крім того, апеляційний суд зазначив, що приватний нотаріус Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_7 не була залучена до участі у справі як відповідач.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 травня 2008 року між банком та ОСОБА_6, за згодою його дружини ОСОБА_3, укладено договір іпотеки № 0058/08/25-CLNv/S-1, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, які належать йому на праві приватної власності (а.с. 15-17, 45).

Відповідно до п. 1.1 цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору від 28 травня 2008 року № 0058/08/25-CLNv.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Пунктом 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до п. 2.1.8 договору іпотеки іпотекодавець засвідчив, що на момент укладення цього договору дітей, які не зареєстровані в житловому приміщенні, що є предметом іпотеки, та мають право користуватися предметом іпотеки, немає.

Вказане також підтверджується довідкою виконавчого комітету Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області від 23 травня 2008 року № 436, виданою на час укладення спірного договору (а.с. 48).

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваним договором права неповнолітніх дітей не порушені, оскільки останні на час укладення договору іпотеки не були зареєстровані у спірному житловому будинку та не мають на нього будь-яких прав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду і ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, не встановивши жодних порушень норм процесуального права при дослідженні доказів у справі, вдався до переоцінки письмових доказів, які були досліджені місцевим судом з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі представника за довіреністю Коробчука Олександра Олександровича задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 05 вересня 2013 року скасувати, а рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2013 року залишити в силі.