Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Дербенцевої Т.П.,

Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкас до ОСОБА_3 про виселення із службового приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року,

У червні 2012 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Черкас (далі - КЕВ м. Черкас) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення із службового приміщення.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А 4527 у м. Золотоноші Черкаської області й був забезпечений службовим житлом, а саме квартирою АДРЕСА_1.

У червні 2011 року військову частину А 4527 було розформовано і відповідач вибув до нового місця служби у м. Харкові його було виключено зі списків особового складу частини.

Спірна квартира перебуває на оперативному обліку КЕВ м. Черкас і використовується як службове житло для проживання військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку службове жиле приміщення не звільняє, КЕВ м. Черкас просив суд виселити ОСОБА_3 разом із членами його сім'ї з спірної службової квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Виселено ОСОБА_3 разом із членами сім'ї: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із спірного службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду України від 13 листопада 2013 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що вимоги ст. 124 ЖК України, на які посилався позивач, не можуть поширюватися на спірні правовідносини, оскільки відповідач припинив службу у військовій частині А 4527 не за власним бажанням, а в результаті її розформування та змінив місце своєї служби за наказом командування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позовні вимоги КЕВ м. Черкас, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 124 ЖК України ОСОБА_3 після вибуття до нового місця служби втратив право користування службовим житлом, а тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

При розгляді справи встановлено, що відповідач проходив військову службу у військовій частині А 4527 у м. Золотоноші Черкаської області.

На підставі рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області від 13 грудня 2005 року ОСОБА_3 на сім'ю у складі трьох осіб 19 грудня 2005 року видано ордер на зайняття службової квартири квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 26).

У червні 2011 року військову частину А 4527 було розформовано.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 20 липня 2011 року ОСОБА_3 призначено на посаду начальника навчально-лабораторного комплексу "БУК-М1" кафедри озброєння зенітних ракетних військ факультету зенітних ракетних військ Харківського університету Повітряних Сил.

Згідно з наказом командира військової частини А 4527 від 16 серпня 2011 року ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини (а.с.5).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами (ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, зокрема, сім'ї військовослужбовців; осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників (ст. 125 ЖК України).

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень (ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей").

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_3 вимушено змінив місце проходження служби, за новим місцем служби іншим службовим житлом не забезпечений, а у спірній квартирі проживають і зареєстровані його дружина та двоє малолітніх дітей.

Вирішуючи спір, суд не виконав обов'язок, покладений на нього ч. 4 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ст. 33 ЦПК України суд за за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Розглядаючи справи даної категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на підставі закону, а також ураховувати, що внаслідок виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з переміщенням по службі одного із подружжя, пов'язаним з переїздом в іншу місцевість, без забезпечення житлом, порушується право цих осіб і членів їхніх сімей на житло.

Відповідачами надано аргументи про неможливість їх виселення без надання іншого жилого приміщення: малолітні діти, неможливість отримання житла за новим місцем призначення, перевід до нового місця служби не залежав від відповідача.

Зазначені аргументи не враховані та не перевірені,судом не встановлено фактів, які б свідчили про явну потребу суспільства у житлі, що має звільнити військовослужбовець, та чи буде відповідати це виселення вимогам закону, ураховуючи наведені доводи відповідача.

У порушення вимог статей 212, 214 ЦПК України суд у повній мірі не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що спір стосується прав й обов'язків членів сім'ї відповідача та в порушення вимог ст. 33 ЦПК України не залучив їх до участі у справі як співвідповідачів.

Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2013 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.