Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживача та відшкодування завданої споживачеві матеріальної та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 вересня 2013 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої заподіянням тілесних ушкоджень внаслідок падінням на нього виставленого на реалізацію товару.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 квітня

2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до

ПП ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживача та відшкодування завданої споживачеві матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 вересня 2013 року скасувати, й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд вважав, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що позивач не доказав заподіяння йому тілесних ушкоджень внаслідок неправомірних дій відповідача чи його працівників.

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пунктів 8 Правил торгівлі непродовольчими товарами, затвердженим наказом Міністерства економіки України 19 квітня 2007 року N 104 працівники суб'єкта господарювання, які здійснюють

обслуговування споживачів, повинні мати спеціальну професійну підготовку: знати асортимент і якісні характеристики товарів певної групи, ознаки дефектів виробничого характеру; правила підготовки товарів до продажу; принципи розміщення, викладки товарів і оформлення вітрин; способи показу і пакування товарів; правила зберігання товарів і терміни їх реалізації; порядок таврування засобів міри та ваги; правила роботи реєстраторів розрахункових операцій і порядок розрахунку із споживачами; види торговельного обладнання, інвентарю, інструментів і правила користування ними; правила поводження з тарою; правила санітарії і гігієни, а також техніки безпеки та пожежної безпеки тощо.

Згідно з пунктом 42 цих же правил суб'єкт господарювання при здійсненні роздрібної торгівлі непродовольчими товарами повинен керуватися Господарським і Цивільним кодексами України (435-15) , Законами України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) , Порядком провадження торгівельної діяльності та правилами торгівельного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 (833-2006-п) Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 N 506 (506-2002-п) , цими Правилами, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють торгівельну діяльність.

Місцевим судом встановлено, що 30 серпня 2010 року позивач знаходячись на території магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1 на відкритій вітрині оглядав виставлену на продаж металеву драбину з метою її можливого придбання. В ході огляду металева драбина впала на позивача і завдала йому тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою речовини головного мозку 2 ступеню, перелому лобної кістки.

Судом також встановлено, що відкриту площадку на території магазину орендував відповідач приватний підприємець - ОСОБА_4 для здійснення торгівельної діяльності, в тому числі і з продажу драбини, якою позивачу були заподіяні тілесні ушкодження.

З огляду на це доказуванню підлягали обставини про додержання відповідачем Правил торгівлі непродовольчими товарами, Порядку провадження торговельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення та інших нормативних актів, які регулюють зазначений вид діяльності.

З цих підстав суд мав з'ясувати, чи правильно було розміщено драбину на вітрині закладу торгівлі, і чи забезпечувало таке розміщення вказаного товару безпеку для споживачів при знаходженні у торгівельному закладі та при огляді товарів на вітрині.

Із змісту рішення місцевого суду вбачається, що місцевий суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 1166 ЦК України, за якими саме на відповідача покладено обов'язок доказувати, що шкода заподіяна не з його вини. Встановивши, що тілесні ушкодження позивач отримав в період перебування на території магазину, місцевий суд безпідставно поклав на позивача обов'язок по доказуванню вини відповідача.

Внаслідок незастосування зазначеної норми матеріального права судом взагалі не перевірялися обставини про дотримання відповідачем нормативно правових актів, які регулюють торгівельну діяльність, і зокрема обставини про забезпечення відповідачем при здійсненні торгівлі безпечного розміщення товарів на вітрині магазину чи відкритої торгівельної площадки для покупців та для інших осіб.

При цьому суд не врахував, що саме на відповідача покладено обов'язок доказувати додержання ним у своїй підприємницькій діяльності нормативно-правових актів які регулюють торгівельну діяльність.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду апеляційний суд не звернув належної уваги на доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем нормативно-правових актів, які регулюють торгівельну діяльність і зокрема про неналежне розміщення металевих драбин на території торгівельного закладу, яке не забезпечувало належної безпеки для покупців та інших осіб, не перевірив їх і сам припустився цих же помилок.

У зв'язку із порушенням норм процесуального права судами попередніх інстанцій, які потягли неправильне вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.