Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Олійник А.С., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

провівши попередній розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Донецької області від 8 жовтня 2013 року,

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 2 930 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 9 жовтня 2012 року до 29 липня 2013 року - 28 670 грн 88 коп. та відшкодувати 3 000 грн моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 8 жовтня 2012 року був звільнений з підприємства за власним бажанням. У періоди з 1 грудня 2010 року до 16 грудня 2011 року та з 1 березня 2012 року до 30 вересня 2012 року він знаходився у відрядженні та працював у складі підрозділу підприємства на відкритому акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" у м. Дніпродзержинську. На час його звільнення була заборгованість відповідача із заробітної плати - невиплата компенсації витрат на відрядження у розмірі 2 900 грн. Повний розрахунок не було проведено та йому було відмовлено у наданні документів про розмір заборгованості. У зв'язку з порушенням законодавства про оплату праці відповідач завдав йому моральної шкоди, яка полягає у необхідності застосування додаткових зусиль для нормального існування.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 29 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 800 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 28 670 грн 88 коп., у відшкодування моральної шкоди 500 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 8 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 жовтня 2012 року до 29 липня 2013 року у розмірі 12 041 грн 21 коп., без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають вирахуванню при виплаті заробітної плати роботодавцем. Виключено з резолютивної частини рішення вказівку суду про загальну суму стягнення - 30 970 грн 88 коп. В іншій частині рішення суду першої інтонації залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що висновки апеляційного суду про зміну рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідають вимогам ст. 117 КЗпП України та установленим обставинам про наявність спору про розмір належних ОСОБА_5 сум за відрядження за квітень 2012 року.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не ґрунтуються на доказах та дають підстав для скасування рішення апеляційного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 8 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.