6-41888св13 Про стягнення заборгованості із заробітної плати - 25.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості із заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 5 вересня 2013 року,

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, із урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог станом на 28 лютого 2013 року просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 26 604 грн 10 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31 січня 2012 року - 93 492 грн 29 коп., заборгованість за здійснення наукового керівництва п'ятьма аспірантами у ІІ півріччі 2011-2012 навчального року - 14 458 грн 75 коп., заборгованість за здійснення наукового керівництва п'ятьма аспірантами у І півріччі 2012-2013 року - 15 615 грн 45 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що 31 січня 2012 року його було звільнено з посади завідувача кафедри кадрової політики і державної служби Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. При звільненні йому не було нараховано та не виплачено заробітну плату за виконане навчальне навантаження за 2011-2012 навчальний рік: керівництво магістерськими роботами (150 навчальних годин), керівництво аспірантами (50 навчальних годин), проведення вступних іспитів у червні-серпні 2011 року (30 годин). Незважаючи на те, що наказ про зарахування його за сумісництвом на 0,5 ставки не був оформлений директором інституту, передбачену індивідуальним планом роботу на 2011-2012 навчальний рік за сумісництвом на 0,5 ставки він виконав.

У березні 2012 року він звернувся із заявою про нарахування та виплату заробітної плати за виконану роботу, яка не передбачена основним індивідуальним планом, із розрахунку 230 навчальних годин та додав до заяви чотири заяви на погодинну оплату. У квітні 2012 року отримав відповідь роботодавця про те, що у 2011-2012 навчальному році виконане ним навчальне навантаження могло становити не більше 291 години, а тому немає підстав для оплати його праці за внутрішнім сумісництвом, оскільки згідно із нормами навчального навантаження на 2011 - 2012 навчальний рік мінімальне навантаження завідувача кафедри мало становити не менше 670 годин, при цьому внутрішнє сумісництво (у тому числі на умовах погодинної оплати праці) дозволялося при виконанні відповідного максимального обсягу навчального навантаження, який для завідувача кафедри у 2011-2012 навчальному році становив 750 годин.

Насправді максимальне навантаження завідувачу кафедри на 2011-2012 навчальний рік становило 650 годин. У 2011-2012 навчальному році через хворобу він працював менше робочих днів, але фактично перевиконав навчальне навантаження згідно із основним індивідуальним планом, а також виконав навантаження, яке було передбачене йому на 0,5 ставки.

Оскільки відповідно до законодавства для контингенту аспірантів та перепідготовки кадрів з видачею диплома спеціаліста, магістра встановлена ставка погодинної оплати для професора у відсотках до окладу (ставки) працівника І тарифного розряду (1073 грн) у розмірі 10,78, то з 1 січня 2012 року погодинна оплата позивача мала здійснюватись у розмірі 115 грн 67 коп., тому за 230 навчальних годин університет має сплатити йому 26 604 грн 10 коп.

Позивачем у ІІ півріччі 2011-2012 навчального року було також проведено 125 навчальних годин під час наукового керівництва п'ятьма закріпленими за ним аспірантами, що є підставою для виплати 14 458 грн 75 коп., а також 15 615 грн 45 коп. - за наукове керівництво п'ятьма аспірантами у І півріччі 2012-2013 навчального року.

Крім того, на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач має сплатити йому 93 492 грн 29 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 вересня 2013 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що позивач до 31 січня 2012 року працював на посаді завідуючого кафедрою політики і державної служби Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

31 січня 2012 року його було звільнено з посади, а на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 8 червня 2012 року поновлено на роботі та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

19 червня 2012 року позивача повторно звільнено із займаної посади.

Згідно із індивідуальним планом роботи на 2011-2012 навчальний рік позивачу було затверджено загальне навантаження 650 годин (а.с. 31-40).

Відповідно до звіту кафедри кадрової політики та державної служби про виконання навчального навантаження у І семестрі 2011-2012 навчального року із запланованого навантаження у 242 години ОСОБА_3 виконав 215 годин у зв'язку із перебуванням на листку непрацездатності.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що директором інституту не було затверджено індивідуального плану роботи позивача за сумісництвом на 2011-2012 навчальний рік, а до його трудових обов'язків, які було визначено в індивідуальному плані роботи за основною ставкою на 2011-2012 навчальний рік, належали як участь у іспитах, так і консультування, підготовка магістрів, а також робота з аспірантами протягом року. За такі роботи позивачу було виплачено грошові кошти.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд також виходив із того, що трудовий договір про прийняття позивача на роботу на 0,5 ставки за сумісництвом на посаду професора не укладався, відповідного наказу роботодавець не видавав. Крім того, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" (z1130-05) , позивачу було встановлено тарифний розряд та визначено розмір посадового окладу, тому перевиконання ним обов'язкової норми окремих видів трудових обов'язків, яка не перевищували розмір річного робочого часу, не призводить до підвищення або зменшення розміру заробітної плати.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про вищу освіту" робочий час педагогічного та науково-педагогічного працівника визначається Кодексом законів про працю України (322-08) . Час виконання навчальних, методичних, наукових, організаційних та інших трудових обов'язків у поточному навчальному році не повинен перевищувати річний робочий час. Максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік. Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.

Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження педагогічного та науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.

Залучення педагогічних та науково-педагогічних працівників до роботи, не обумовленої трудовим договором, може здійснюватися лише за його згодою або у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. п. 5.1.-5.5. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 року (z0173-93) (далі - Наказ), робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості 36 годин.

Обсяг навчальних занять, доручених для проведення конкретному викладачеві виражений в облікових (академічних) годинах, визначає навчальне навантаження викладача. Види навчальних занять, що входять в обов'язковий обсяг навчального навантаження викладача відповідно до його посади, встановлюються кафедрою (предметною або цикловою комісією).

У вищих навчальних закладах 3 і 4 рівня акредитації мінімальний та максимальний обов'язковий обсяг навчального навантаження викладача в межах його робочого часу встановлює вищий навчальний заклад з урахуванням виконання ним інших обов'язків (методичних, наукових, організаційних) і у порядку, передбаченому його статутом та колективним договором.

У випадках виробничої необхідності у вищих навчальних закладах 3 і 4 рівня акредитації викладач може бути залучений до проведення навчальних занять понад обов'язковий обсяг навчального навантаження, визначений індивідуальним робочим планом, в межах свого робочого часу. Додаткова кількість облікових годин встановлюється вищим навчальним закладом і не може перевищувати 0.25 мінімального обов'язкового обсягу навчального навантаження. Зміни в обов'язковому навчальному навантаженні викладача вносяться в його індивідуальний робочий план.

Графік робочого часу викладача визначається розкладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом або графіком контрольних заходів та іншими видами робіт, передбаченими індивідуальним робочим планом викладача. Час виконання робіт, не передбачених розкладом або графіком контрольних заходів, визначається у порядку, встановленому вищим навчальним закладом, з урахуванням особливостей спеціальності та форм навчання. Викладач зобов'язаний дотримуватися встановленого йому графіка робочого часу.

Як убачається із індивідуального плану роботи ОСОБА_3 за основною ставкою на 2011-2012 навчальний рік, затвердженого 5 жовтня 2011 року першим заступником директора Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, до навчального навантаження науково-педагогічного працівника входить 150 годин консультацій із аспірантами, а до обов'язків з організаційної роботи із слухачами - консультування підготовки магістерських робіт, робота із аспірантами (а.с. 31-40, т.1).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Пунктом 2 наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установи освіти та наукових установ" (z1130-05) керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ у межах затвердженого фонду заробітної плати з 1 вересня 2005 року зобов'язано встановити працівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ конкретні розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до затверджених цим наказом схем тарифних розрядів.

Оскільки у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України ОСОБА_3 було встановлено відповідний тарифний розряд і конкретний розмір посадового окладу, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що перевиконання позивачем окремих видів навчальних та інших трудових обов'язків, які передбачено індивідуальним планом роботи викладача та не перевищували річний робочий час, не призводить до збільшення його заробітної плати.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що він також виконував роботу за сумісництвом, за яку не було проведено оплату, оскільки на підтвердження зазначених обставин позивач не надав належних та допустимих доказів.

Висновки судів відповідають вимогам ст. 97 КзпП України та ст. 49 Закону України "Про вищу освіту", встановленим обставинам справи, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність таких висновків не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.