6-45980св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 25.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 жовтня 2013 року,

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 11 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/02-2/197, згідно з яким позичальнику надані кредитні кошти у сумі 313 тис. доларів США на будівництво нежилого приміщення зі сплатою 12 % річних терміном до 10 квітня 2017 року.

24 березня 2010 року Додатковою угодою № 3 до кредитного договору внесено зміни умов погашення кредиту проведено реструктуризацію з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України.

Зокрема, тимчасово на період з 27 березня 2010 року по 27 травня 2010 року включно позичальнику надано кредитні канікули шляхом зменшення розміру щомісячного платежу з 3438,64 доларів США до 577,73 доларів США та перенесенням з 28 травня 2010 року строку сплати решти щомісячного платежу у сумі 2 860,91 доларів США у майбутньому, відповідно до зміненого графіку погашення кредиту та сплати відсотків. Крім того, тимчасово, на період з 28 травня 2010 року по 27 серпня 2010 року розмір щомісячного платежу зменшується з 3 438,64 доларів США до 498,91 доларів США та перенесенням з 28 серпня 2012 року строку сплати решти щомісячного платежу у сумі 2 939,73 доларів США у майбутньому, відповідно до зміненого графіку погашення кредиту та сплати відсотків.

Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

Додатковою угодою № 4 від 30 серпня 2010 року до кредитного договору визначено, що станом на 30 серпня 2010 року фактична заборгованість зі сплати суми кредиту за кредитним договором складає 293 962,55 доларів США. Станом на дату укладання зазначеної додаткової угоди заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 4 503,21 доларів США, у тому числі: 609,67 доларів США заборгованість з погашення суми кредиту, 3 893,54 доларів США заборгованість з погашення прострочених процентів.

На підставі зазначеної додаткової угоди з 31 серпня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

31 серпня 2010 року додатковою угодою № 5 до кредитного договору внесено зміни з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України і проведення змін умов погашення кредиту (реструктуризацію), а саме тимчасово на період з 27 серпня 2010 року по 26 лютого 2011 року включно позичальнику надано кредитні канікули шляхом зменшення розміру щомісячного платежу зі сплати суми кредиту та зміни строку його сплати.

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного договору між Банком та іпотекодавцями ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 3032 від 12 квітня 2007 року, посвідчений

приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, предметом якого є нежиле приміщення загальною площею 242,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; заставною вартістю 2 444 599 грн.

Згодом, уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини, банк просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 202 392,46 грн., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 1 700 грн. та судового збору у сумі 2 502 грн. 58 коп., а також витрати зі сплати інформаційно-технічного стану у сумі 120 грн. та судовий збір 2 502 грн. 58 коп.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" заборгованість у сумі 2 202 392 грн. 46 коп. та суму судових витрат 4 322 грн. 58 коп. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" заборгованість у сумі 2 202 392 грн. 46 коп. та суму судових витрат 4 322 грн. 58 коп. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" заборгованість у сумі 2 202 392 грн. 46 коп. та суму судових витрат 4 322 грн. 58 коп. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 02 жовтня 2013 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року скасовано в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_6, апеляційний суд указував на те, що договір поруки, укладений між сторонами, припинено.

Однак з таким висновком погодитися не можна

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Установлено, що 11 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/02-2/197, згідно з яким позичальнику надано кредитні кошти в сумі 313 тис. доларів США на будівництво нежилого приміщення зі сплатою 12 % річних, терміном до 10 квітня 2017 року (а.с. 915).

24 березня 2010 року додатковою угодою № 3 до кредитного договору № 014/02-2/197 від 11 квітня 2007 року внесено зміни до умов погашення кредиту проведено реструктуризацію з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України. Зокрема, тимчасово на період з 27 березня 2010 року по 27 травня 2010 року включно позичальнику надано кредитні канікули шляхом зменшення розміру щомісячного платежу з 3 438,64 доларів США до 577,73 доларів США та перенесенням з 28 травня 2010 року строку сплати решти щомісячного платежу у сумі 2 860,91 доларів США у майбутньому, відповідно до зміненого графіку погашення кредиту та сплати відсотків.

Крім того, тимчасово, на період з 28 травня 2010 року по 27 серпня 2010 року розмір щомісячного платежу зменшується з 3 438,64 доларів США до 498,91 доларів США та перенесенням з 28 серпня 2012 року строку сплати решти щомісячного платежу у сумі 2 939,73 доларів США у майбутньому, відповідно до зміненого графіку погашення кредиту та сплати відсотків.

Додатковою угодою від 30 серпня 2010 року № 4, до кредитного договору від 11 квітня 2007 року № 014/02-2/197 визначено, що станом на 30 серпня 2010 року фактична заборгованість зі сплати суми кредиту за кредитним договором складає 293 962,55 доларів США.

Станом на дату укладання зазначеної Додаткової угоди заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 4 503,21 доларів США, в тому числі: 609,67 доларів США заборгованість з погашення суми кредиту, 3 893,54 доларів США заборгованість з погашення прострочених процентів. На підставі зазначеної Додаткової угоди з 31 серпня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

31 серпня 2010 року Додатковою угодою № 5 до кредитного договору № 014/02-2/197 від 11 квітня 2007 року внесено зміни з метою зменшення навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України і проведення змін умов погашення кредиту (реструктуризацію), а саме тимчасово на період з 27 серпня 2010 року по 26 лютого 2011 року включно позичальнику надано кредитні канікули шляхом зменшення розміру щомісячного платежу зі сплати суми кредиту та зміни строку його сплати.

Станом на дату укладання зазначеної додаткової угоди щомісячний платіж зі сплати кредиту позичальника становить 510,12 доларів США. На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 0,00 доларів США. Починаючи з 27 лютого 2011 року, банк змінює позичальнику строк решти щомісячного платежу в сумі 510,12 доларів США, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому

відповідно до графіка повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № l до зазначеної Додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.

Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Тимчасово на період кредитних канікул сторони домовились, що 25 % від розміру щомісячного платежу за процентами обліковуються на додатковому рахунку нарахованих процентів та після закінчення кредитних канікул додаються до

фактичної заборгованості за кредитом.

Згідно з вимогами п.п. 5.1. п. 5 Додаткової угоди № 5 від 31 серпня 2010 року до кредитного договору від 11 квітня 2007 року № 014/02-2/197, кредитні канікули по сплаті процентів закінчуються (з одночасним закриттям додаткового рахунку нарахованих процентів) при простроченні позичальником виконання своїх зобов'язань за кредитним договором більш ніж на 30 календарних днів.

На забезпечення виконання умов кредитного договору від 11 квітня 2007 року № 014/02-2/197 укладені:

договір поруки від 11 квітня 2007 року № 014/02-2/197/3, де поручителем виступає ОСОБА_5 (а.с. 35);

договір поруки від 16 вересня 2009 року № 014/02-2/197/4, де поручителем виступає ОСОБА_6 (а.с.38).

Відповідно до п. 1.2 вказаних вище договорів поруки, поручителі

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями Боржника ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору від 11 квітня 2007 року № 014/02-2/197 в повному обсязі цих зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п. 2.1. зазначених договорів поруки, поручителі несуть

солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, банк указує на те, що про відсутність солідарної відповідальності у поручителів між собою у випадку невиконання позичальником ОСОБА_4 умов кредитного договору зазначалося позивачем як у тексті позовної заяви, так і у запереченні Банку на апеляційну скаргу. Згідно зі змістом позовної заяви Банком взагалі не були заявлені позовні вимоги щодо наявності солідарного характеру зобов'язання між поручителями ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Більш того, в обґрунтування позовних вимог Банком було наголошено на солідарність зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, окремо кожного з поручителів - ОСОБА_5, ОСОБА_6 із зобов'язанням боржника ОСОБА_4 щодо погашення кредитної заборгованості.

Однак апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в мотивувальній частині свого рішення, вказавши про те, що стягуючи у солідарному порядку грошові суми, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з поручителями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладалися самостійні договори поруки, що зумовлює відсутність у них солідарного обов'язку між собою щодо сплати заборгованих грошових коштів відповідно до змісту ст. ст. 553, 554 ЦК України, не звернув уваги на те, що такої вимоги банком заявлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У договорі поруки, що укладений між сторонами, не встановлено дату, після якої порука припиняється.

У кредитному договорі строк виконання зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту 10 квітня 2017 року.

16 листопада 2010 року на адреси ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" направлено вимогу про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, яка утворилася станом на 09 листопада 2010 року в сумі 4 566 доларів США (а.с. 3233).

Вказуючи про те, що направленням вимоги про погашення заборгованості поручителям банк змінив строк звернення до поручителя про дострокове повернення кредитних коштів апеляційний суд не звернув уваги на те, що, направляючи зазначену вимогу, банк не ставив вимоги про дострокове виконання умов кредитного договору, а лише вимагав про погашення заборгованості, яка утворилася станом на 09 листопада 2010 року, а строк виконання основного зобов'язання відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, за яким відраховується строк для пред'явлення вимоги до поручителя, ще не настав.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.