Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Нагорняка В.А., Писаної Т.О., Фаловської І.М., Юровської Г.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Бесарабія", ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Бесарабія" на рішення апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2013 року,

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив стягнути моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн та визнати недостовірною інформацію, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, розміщену в друкованому засобі масової інформації - "За нашу Бессарабію" (засновником якого є відповідач), № замовлення НОМЕР_1, тираж 5000, що вийшов з друку у ІНФОРМАЦІЯ_1 року (стаття без зазначення даних про її автора під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2…"), та зобов'язати відповідача спростувати розповсюджену в газеті інформацію, стягнути заподіяну моральну шкоду.

За клопотанням представника відповідача в якості співвідповідача до справи було залучено замовника газети "За нашу Бессарабію" ОСОБА_7

28 листопада 2012 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з ТОВ "Наша Бесарабія" та ОСОБА_7 солідарно по 10 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ТОВ "Нова Бесарабія" задоволено.

Визнано недостовірною інформацію, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_6, розміщену в друкованому ЗМІ "За нашу Бессарабию!" (засновником якого є відповідач ТОВ "Нова Бесарабія"), номер замовлення НОМЕР_1, тираж 5 000, що вийшов з друку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (стаття без зазначення даних про її автора під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2…"), та зобов'язано ТОВ "Нова Бесарабія" та ОСОБА_7 спростувати інформацію, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, розміщену в друкованому ЗМІ "За нашу Бессарабию!" (засновником якого є відповідач ТОВ "Нова Бесарабія"), номер замовлення НОМЕР_1, тираж 5000, що вийшов з друку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (стаття без зазначення даних про її автора під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2…"), а саме: "…это если не вспоминать о безвременно почившем в 90-е годы Черноморском морском пароходстве - некогда гиганте, к развалу которого тоже "приложился" ОСОБА_6, поимев с этого немалые миллионы" (3-ій абзац); "Ведь не могла же без его ведома продолжаться чехарда с бесконечными новоназначениями руководителей пароходства… А делалось все это с одной лишь целью: довести Дунайское пароходство до максимально возможного упадка, лишить его перспективных вариантов загрузки флота, да и самого флота. А затем остатки прикупить по смешной остаточной стоимости - то ли на подставных лиц, то ли самому стать судоходным магнатом. И если сейчас ЧАО "УДП" еще как-то держится на плаву, то это вовсе не благодаря, а вопреки всем стараниям нардепа-морехозяйственника." (4-ий абзац); "…получив возможность "крышевать" порты и морские предприятия, он очень быстро разобрался в ситуации. В результате, как рассказывают знающие люди, судоремонтные заводы и их инфраструктура в Измаиле, Рени, Килие и Усть-Дунайске полностью разграблены и уничтожены. Многочисленные свидетели рассказывают, что вполне пригодные к эксплуатации суда заводились в док якобы для ремонта, там разбирались и частями продавались за границу. В итоге судоходные предприятия лишались флота, ремонтные предприятия - базы заказов, зато пухла мошна предприимчивого нардепа." (12-ий абзац); "В портовой отрасли ОСОБА_6 устроили что-то вроде семейного подряда это когда генеральным директором государственного предприятия "Порт "Южный" поработал сын ЮБК ОСОБА_8. Особых успехов на ниве прогрессивного менеджмента младший ОСОБА_8 тогда не показал. Зато прославился на всю Украину ремонтом своего кабинета (по 25 тыс. долларов за квадратный метр обошелся он государству), да поборами, которыми обложил собственников грузов, проходивших обработку в порту. До 4,5 миллиона долларов в месяц(!) нигде не учтенных личных доходов имел ОСОБА_8. Хорошую школу он прошел у своего папочки-профессионала!" (13-ий абзац); "…А за всем этим маячит уже знакомая нам фигура "профільного" бессменного нардепа, любящего покрасоваться на рекламных конструкциях в морском мундире. Да только подзабыл как-то ОСОБА_6, что мундир и эполеты это лишь внешний антураж. За ними должны стоять морская честь и совесть качества, напрочь забытые ОСОБА_6 во имя безмерной страсти к наживе." (14-ий абзац) у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили розмістити у друкованому ЗМІ "За нашу Бессарабию!" (засновником якого є відповідач ТОВ "Нова Бесарабія") тиражом 5 000 інформацію про недостовірність та спростування вищенаведеної недостовірної інформації, а саме: "Повідомляємо, що інформація, наведена в друкованому ЗМІ "За нашу Бессарабию!" (засновником якого є ТОВ "Нова Бесарабія"), номер замовлення НОМЕР_1, тираж 5000, що вийшов з друку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (стаття без зазначення даних про її автора під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2…"), а саме: "…это если не вспоминать о безвременно почившем в 90-е годы Черноморском морском пароходстве - некогда гиганте, к развалу которого тоже "приложился" ОСОБА_6, поимев с этого немалые миллионы" (3-ій абзац); "Ведь не могла же без его ведома продолжаться чехарда с бесконечными новоназначениями руководителей пароходства… А делалось все это с одной лишь целью: довести Дунайское пароходство до максимально возможного упадка, лишить его перспективных вариантов загрузки флота, да и самого флота. А затем остатки прикупить по смешной остаточной стоимости - то ли на подставных лиц, то ли самому стать судоходным магнатом. И если сейчас ЧАО "УДП" еще как-то держится на плаву, то это вовсе не благодаря, а вопреки всем стараниям нардепа-морехозяйственника." (4-ий абзац); "…получив возможность "крышевать" порты и морские предприятия, он очень быстро разобрался в ситуации. В результате, как рассказывают знающие люди, судоремонтные заводы и их инфраструктура в Измаиле, Рени, Килие и Усть-Дунайске полностью разграблены и уничтожены. Многочисленные свидетели рассказывают, что вполне пригодные к эксплуатации суда заводились в док якобы для ремонта, там разбирались и частями продавались за границу. В итоге судоходные предприятия лишались флота, ремонтные предприятия - базы заказов, зато пухла мошна предприимчивого нардепа." (12-ий абзац); "В портовой отрасли ОСОБА_6 устроили что-то вроде семейного подряда это когда генеральным директором государственного предприятия "Порт "Южный" поработал сын ЮБК ОСОБА_8. Особых успехов на ниве прогрессивного менеджмента младший ОСОБА_8 тогда не показал. Зато прославился на всю Украину ремонтом своего кабинета (по 25 тыс. долларов за квадратный метр обошелся он государству), да поборами, которыми обложил собственников грузов, проходивших обработку в порту. До 4,5 миллиона долларов в месяц(!) нигде не учтенных личных доходов имел ОСОБА_8. Хорошую школу он прошел у своего папочки-профессионала!" (13-ий абзац); "…А за всем этим маячит уже знакомая нам фигура "профільного" бессменного нардепа, любящего покрасоваться на рекламных конструкциях в морском мундире. Да только подзабыл как-то ОСОБА_6, что мундир и эполеты это лишь внешний антураж. За ними должны стоять морская честь и совесть качества, напрочь забытые ОСОБА_6 во имя безмерной страсти к наживе." (14-ий абзац) шляхом опублікування тексту, викладеного у резолютивній частині рішення протягом місяця з дня набрання рішення законної сили.

Стягнуто з ТОВ "Нова Бесарабія" на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

У касаційній скарзі ТОВ "Нова Бесарабія" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ТОВ "Нова Бесарабія" підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що 17 серпня 2012 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Наша Бесарабія" був укладений договір № 01 (а. с. 13) про надання послуг з розміщення матеріалів передвиборної агітації у друкованих засобах масової інформації.

Умовами зазначеного договору передбачено, що замовник зобов'язується утримуватися від поширення завідомо недостовірних даних про політичні партії, кандидатів у депутати, зобов'язується забезпечити відповідність змісту агітаційних матеріалів вимогам чинного законодавства України, гарантує, що розміщення агітаційних матеріалів не порушує майнових та особистих немайнових прав третіх осіб, та несе відповідальність за зміст агітаційних матеріалів.

Виконуючи умови вказаного договору, ОСОБА_7 здійснив розрахунок за розміщені матеріали передвиборної агітації у друкованому ЗМІ, на підставі чого був складений акт приймання-передачі наданих послуг від 12 вересня 2012 року (а. с. 39).

Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для отримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Згідно положень 277 ЦК України (435-15) та роз'яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 471 Закону України "Про інформацію").

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема: критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема: гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені у засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України "Про пресу") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, є публічною особою, а тому згідно з положенням абз. 6 п. 6 рішення Конституційного Суду України в справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (v008p710-03) межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Згідно з положеннями вказаної Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З урахуванням встановлених обставин та наданих доказів, слід визнати правильним висновок суду про те, що викладена у друкованому ЗМІ інформація не містить жодних конкретних фактів, а є лише виключно критикою та оцінкою дій, без їх обґрунтування та посилання на докази.

Також правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів, оскільки саме лише посилання на наявність такої шкоди не може бути підставою для задоволення таких вимог.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі змінами та доповненнями Постанова від 25 травня 2001 року № 5 (v0005700-01) ) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також, згідно ч. 2 ст. Закону України "Про інформацію" (2657-12) суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації справі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.

Таким чином, за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Бесарабія" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2013 року скасувати, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 січня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.