6-44992св13 Про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та сплатити шкоду заподіяну її зайняттям - 25.12.2013 Прийняття

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_6, третя особа - Управління Держкомзему в Олександрійському районі Кіровоградської області, про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та сплатити шкоду заподіяну її зайняттям, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 червні 2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2013 року та за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2013 року,

Прокурор Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що розпорядженням голови Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області від 25 грудня 2007 року № 1081-р надано згоду ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду строком на п'ять років із земель водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 39,75 га, на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Зобов'язано ОСОБА_6 до 01 березня 2008 року замовити та забезпечити розробку проекту землеустрою.

Розпорядженням голови Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області від 17 березня 2008 року № 248-р надано згоду ОСОБА_6 на продовження терміну на розробку проекту землеустрою до 01 червня 2008 року.

Незважаючи на завершення строку дії розпорядження від 17 березня 2008 року, після виготовлення документації із землеустрою розпорядженням голови Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області від 15 листопада 2010 року № 964-р ОСОБА_6 було затверджено проект землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки в оренду та надано її в оренду строком на п'ять років.

За результатами розгляду протесту прокурора розпорядженням голови Олександрійської райдержадміністрації від 21 червня 2011 року розпорядження голови Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області від 15 листопада 2010 року № 964-р було скасоване, але відповідач продовжує самовільно використовувати вищевказану земельну ділянку.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог чинного земельного законодавства від 18 серпня 2011 року, за порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Прокурор Олександрійського району Кіровоградської області просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 39,75 га під ставком із земель резервного фонду, розташовану на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та стягнути з відповідача шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 36 044 грн. 80 коп.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2013 року рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 червня 2013 року скасовано, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 39,75 га під ставком із земель резервного фонду на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди та ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційних скарг, вважає, що вони мають бути частково задоволені.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач використовує спірну земельну ділянку правомірно, на підставі розпоряджень Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області за 20072010 роки, якими надано згоду на розробку проекту землеустрою та продовжено термін на розробку проекту. Вина відповідача в тому, що технічна документація на земельну ділянку не виготовлена, відсутня, оплата за її виготовлення була здійснена своєчасно і у повному обсязі. Крім того, не доведено яким чином порушуються інтереси позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд керувався тим, що документи, які дають право використання земельної ділянки, у відповідача відсутні, самовільне зайняття ОСОБА_6 спірної земельної ділянки підтверджено постановою про адміністративне правопорушення. В частині відшкодування шкоди у позові відмовлено.

Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги апеляційним судом не дотримано.

Судами встановлено і сторонами не оспорюється, що ОСОБА_6 було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду земельної ділянки із земель водного фонду для рибогосподарських потреб, а у наступному розпорядженням голови Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області від 15 листопада 2010 року № 964-р затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки в оренду строком на 5 років.

Зобов'язано орендаря до 25 лютого 2011 року укласти договір оренди та провести його реєстрацію. У випадку недотримання вказаного терміну, дане розпорядження визнається таким, що втратило чинність (а.с.10).

Правовідносини з оренди землі врегульовано у Цивільному кодексі України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Також передбачено у ст. 16 Закону України "Про оренду землі", що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) , або за результатами аукціону.

Тобто, для виникнення права оренди земельної ділянки необхідно не тільки наявність відповідного розпорядження органу влади, тобто голови РДА, але і наявність укладеного та зареєстрованого у встановленому порядку договору оренди, що підтверджується вимогами ст. 20 вказаного Закону, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зазначені вимоги кореспондуються із вимогами ст. ст. 123, 124 ЗК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачає як самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, період, коли розпорядження голови Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області від 15 листопада 2010 року № 964-р було чинним, не можна вважати таким, протягом якого ОСОБА_6 самовільно користувався земельною ділянкою.

Вказаний термін визначено у самому розпорядженні до 25 лютого 2011 року, за умови не укладення договору оренди. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (963-2007-п) затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Отже, у самій Методиці передбачено, що вона застосовується у разі визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Тобто, самовільне зайняття земельних ділянок, якщо воно підтверджене допустимими доказами, є вчиненням протиправних дій, що є однією із складових частин делікту, передбаченого ст. 1166 ЦК України.

Крім того, як випливає із системного аналізу Методики, у п. 2 якої передбачено, що розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень та п. 4 Методики, яка передбачає, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається:

для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 (783-2000-п) висновок суду апеляційної інстанції про необхідність доведення факту спричинення майнової шкоди при самовільному використанні земельної ділянки є неправильним тлумаченням закону, що потягло за собою ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при розгляді справи суд мав керуватися вимогами п. 7 Методики у редакції, чинній на час розгляду справи, оскільки на час вчинення правопорушення та на час розгляду справи різні органи мали право розраховувати вказаний розмір майнової шкоди. На час розгляду справи розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 (1619-2000-п) .

Однак позивачем не було надано відповідного розрахунку, а судом не роз'яснено позивачу його права відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції належить скасувати. а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_6 та заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2013 року у частині відмови у позові про стягнення майнової шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної длянки скасувати, справу передати у цій частині на новий розгляд до апеляційного суду Кіровоградської області.