Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Нагорняка В.А., Фаловської І.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", треті особи: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про стягнення страхового відшкодування та страхових санкцій, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним та публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПАТ "СК "Універсальна" 01 лютого 2011 року укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, за умовами якого страховик зобов'язувався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми в порядку і на умовах, передбачених договором страхування, а страхувальник - своєчасно сплатити страховий платіж і виконати інші умови, передбачені договором страхування. Об'єктом страхування за вказаним договором є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом: автомобілем марки "ХАЗ 3250-23", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 23 листопада 2011 року стався страховий випадок - пожежа внаслідок якого був пошкоджений об'єкт страхування. ОСОБА_6 звернувся до ПАТ "СК "Універсальна" з заявою про виплату йому страхового відшкодування. Однак, в січні 2012 року він отримав лист від страхової компанії, в якому його було повідомлено про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки страховика не було повідомлено про передачу застрахованого транспортного засобу в оренду. На думку ОСОБА_6 така відмова є незаконною. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги й стягнути з ПАТ "СК "Універсальна" суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 113 941 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1 073 324 грн. 22 коп.; упущену вигоду у розмірі 190 246 грн. 32 коп.; реальні збитки у розмірі 134 252 грн. 19 коп., а також судові витрати у розмірі 3 219 грн.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_6 113 941 грн. у рахунок оплати суми страхового відшкодування за договором, 1 073 324 грн. 22 коп. у рахунок сплати пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 190 246 грн. 32 коп. у рахунок сплати упущеної вигоди, 134 252 грн. 19 коп. у рахунок сплати реальних збитків, 3 219 грн. у рахунок оплати судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "СК "Універсальна" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позову.

Касаційна скарга заявника підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки страховиком порушено зобов'язання, взяті за договором страхування, що суперечить нормам ЦК України (435-15) , тому вимоги позивача є обґрунтованими у повному обсязі.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що 01 лютого 2011 року між ОСОБА_6 та ПАТ "СК "Універсальна" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобілем марки "ХАЗ 3250-23", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з пунктом 1.2 договору страхування страховими ризиками є ДТП, стихійне лихо, вибух, пожежа, попадання предметів, протиправні дії третіх осіб, протиправне позбавлення транспортного засобу.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі.

Установлено, що згідно з пунктом 3.1.11 договору страхування не визнається страховим випадком і не підлягають страховому відшкодуванню збитки за подіями, які відбулися у разі вчинення страхувальником, його представником та інших осіб, внаслідок передачі транспортного засобу в оренду без письмового погодження із страховиком, якщо інше не зазначено в пункті 1.16 договору страхування або в заяві на страхування.

Суд першої інстанції всупереч вимогам статей 212 - 214 ЦПК України не звернув уваги, що ні в заяві на страхування, ні в пункті 1.16 договору страхування не зазначено, що об'єкт страхування передано в оренду; не надав оцінки запереченням відповідача, що ОСОБА_6 не повідомив страховика про те, що 10 жовтня 2011 року він уклав новий договір оренди автобуса і що жодних змін до договору страхування сторонами договору не вносилось; зазначаючи в рішенні суду, що позивачем було укладено договір оренди 15 квітня 2008 року і він діяв на момент укладення договору страхування, а також продовжував діяти й надалі, суд не звернув уваги, що згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору оренди такий договір діє до 15 квітня 2011 року і строк його дії може бути продовжено шляхом підписання сторонами додаткової угоди, при цьому суд не з'ясував, чи укладалась між сторонами додаткова угода на продовження такого договору оренди.

Пунктом 9.1 договору страхування передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється на основі: аварійного сертифікату підготовленого уповноваженою страховиком особою, звіту судового експерта або оцінювача; калькуляції вартості відновлювального ремонту на СТО.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 і стягуючи страхове відшкодування у розмірі, який встановлено у акті про пожежу від 23 листопада 2011 року, суд першої інстанції не звернув уваги, що такий акт є лише документом, який підтверджує факт пожежі, при цьому суд у порушення статті 10 ЦПК України не витребував у позивача належних і допустимих доказів розміру заподіяної шкоди; не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх право заявити клопотання на проведення судової експертизи для встановлення фактичного розміру збитків, крім того, суд не врахував, що оскільки нарахування пені розраховується від вартості роботи (послуги), тому таке стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування напряму залежить від розміру заподіяної шкоди.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів

Згідно з до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

Застосовуючи для вирішення спору Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) суд першої інстанції не врахував обставини використання транспортного засобу власником і не з'ясував, чи відноситься позивач до споживачів у розумінні зазначеного Закону.

Згідно з частиною 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Частиною першою статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Збитками є реальні збитки або упущена вигода (частина друга статті 22 ЦК України).

Стягуючи з відповідача на користь позивача відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, суд першої інстанції не звернув уваги, що упущена вигода не є реальними збитками, а також до упущеної вигоди не можуть відноситись грошові зобов'язання позивача за кредитним договором.

Відповідно до статті 979 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язується виплатити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі.

Згідно із умовами договору страхування вигодонабувачем визначено публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до пункту 9.8 договору страхування страхове відшкодування здійснюється страховиком за письмовим погодженням з вигодонабувачем: безпосередньо страхувальнику (вигодонабувачу); шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), які надають ці послуги страхувальника, і необхідність яких викликана страховим випадком (за згодою страховика).

Таким чином, згідно із укладеними між сторонами договором страхування у разі прийняття відповідного рішення страховик може виплатити страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_6, але за згоди на це вигодонабувача АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив, чи надавалась письмова згода вигодонабувачем на виплату страхового відшкодування ОСОБА_6, також не перевірив, чи не перевищує розмір неповерненого кредиту, отриманого позивачем у вказаному банку на купівлю автомобіля, розміру стягнутого страхового відшкодування.

Отже, суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, не з'ясував всі обставини справи, не дослідив всі докази та не надав їм оцінки.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то оскаржувані судові рішення на підставі частини другої статті 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.