6-35007св13 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 25.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до дочірнього підприємства "Експрес А "Лімітед" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Експрес А "Лімітед" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 12 липня 2013 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до дочірнього підприємства "Експрес А "Лімітед" (далі - ДП "Експрес А "Лімітед") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивували тим, що 31 жовтня 2009 року з вини водія ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах із відповідачем і керував належним йому на праві власності автобусом марки "Вольво", реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої від отриманих травм загинула мати позивача - ОСОБА_6, яка була пасажиром автомобіля "Мерседес-Бенц", реєстраційний номер

НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_4

Указане призвело до значних матеріальних затрат та тяжких моральних страждань, у відшкодування яких позивачі просили стягнути з ДП "Експрес А "Лімітед" на користь ОСОБА_3 208 792 грн 61 коп. - збитків за пошкоджений автомобіль, 7 844 грн - витрат на поховання матері,

9 100 грн - вартість пам'ятника, 4 661 грн - за пошкоджені речі, які знаходилися в автомобілі, 18 000 грн - витрати на проїзд до місця розгляду справи, 32 300 грн - на правову допомогу, 800 грн - вартість евакуації автомобіля та 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 просили стягнути 350 грн вартості костюма,

10 000 грн вартості проїзду до місця слухання справи, 6 000 грн витрат на лікування, 150 грн та 60 грн - витрати на переклад, 170 грн - витрати на послуги нотаріуса та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2013 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Експрес А "Лімітед" на користь ОСОБА_3 109 264 грн 47 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 90 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДП "Експрес А "Лімітед" на користь ОСОБА_4 6 354 грн 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду від 27 травня 2013 року зменшено розмір матеріального відшкодування на користь ОСОБА_3 до 84 247 грн 47 коп.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 12 липня

2013 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2013 року частково змінено, зменшено розмір стягуваної з ДП "Експрес А "Лімітед" на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди до 84 247 грн 47 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

Додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2013 року скасовано.

У касаційній скарзі ДП "Експрес А "Лімітед" просить рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 1 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 12 липня 2013 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з вини працівника відповідача позивачам було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розмір матеріальної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_3, підлягає зменшенню з урахуванням виплаченого страхового відшкодування.

Апеляційний суд фактично погодився з такими висновками районного суду, при цьому скасував додаткове рішення, зазначивши про порушення норм процесуального права при його ухваленні й, врахувавши розмір страхового відшкодування, зменшив суму стягуваної на користь ОСОБА_3 майнової шкоди.

Однак повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом установлено, що 31 жовтня 2009 року з вини водія ДП "Експрес А "Лімітед" - ОСОБА_5, сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої загинула пасажирка належного ОСОБА_3 автомобіля, мати позивача - ОСОБА_6, а автомобіль позивача ОСОБА_3 "Мерседес-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29 липня 2011 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку із застосуванням Закону України "Про амністію" (3680-17) .

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

У зв'язку з цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу або Моторне (транспортне) страхове бюро України. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 цього Закону обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. ст. 13, 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковому з'ясуванню підлягав факт наявності чи відсутності поліса у власника транспортного засобу марки "Вольво", реєстраційний номер НОМЕР_1 - ДП "Експрес А "Лімітед" на момент настання дорожньо-транспортної пригоди та можливості залучення до участі у справі в якості співвідповідача страховика.

Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 304, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули; з урахуванням доводів відповідача щодо страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу у страховій компанії "Універсальна" не витребували договір обов'язкового страхування, не дослідили його умови й, відповідно, не визначилися з тим, чи мали можливість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 реалізувати своє право на відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок страхової компанії відповідно до умов такого договору, та не вирішили питання про залучення такої страхової компанії до участі у справі.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що страховою компанією не приймалося рішення про відмову у виплаті позивачу суми страхового відшкодування, не з'ясував, чи не втрачена можливість звернення позивача з вимогами про відшкодування шкоди до страхової компанії, а також не зважаючи на те, чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди її заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування, при визначенні розміру суми відшкодування не врахував відповідальності страховика й, відповідно, не з'ясував, яка саме сума завданої позивачу шкоди згідно з умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів може бути виплачена ВАТ СК "Універсальна", та в залежності від цього не встановив, яка сума завданої позивачу шкоди підлягає стягненню з ДП "Експрес А Лімітед".

Не враховано судами також і те, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди водієм, ОСОБА_5, було відшкодовано позивачеві витрати на поховання матері, ОСОБА_6, в сумі 15 000 грн, як ним зазначено в заяві на ім'я суду.

Не визначено судами й порядок відшкодування витрат, пов'язаних із явкою за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду та інших судових витрат з урахуванням положень ст. ст. 92, 93 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), в редакції, яка була чинною на час відповідних процесуальних дій; не враховано, що відповідно до положень вказаних статей, витрати по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду свідків, потерпілих, законних представників потерпілих, перекладачів, експертів, спеціалістів і понятих відшкодовуються з коштів органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а судові витрати покладаються на засуджених або підсудних, у разі визнання останніх винними, але звільнення від покарання, та, з урахуванням викладеного, не визначився з процесуальним становищем ОСОБА_5

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, без їх з'ясування висновки судів є передчасними.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.