6-42770св13 Про поділ майна подружжя - 19.12.2013 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк", про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк", про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 12 вересня 2013 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив поділити майно подружжя, зокрема, йому виділити:

- квартиру АДРЕСА_1 (ринкова вартість 258 295 грн.);

- земельну ділянку площею 0,0636 га в АДРЕСА_4 (ринкова вартість 187 754 грн.);

- житловий будинок та господарську будівлю по АДРЕСА_5 (ринкова вартість 719 153 грн.);

- нежитлове приміщення (магазин) по АДРЕСА_6 (ринкова вартість 262 142 грн.);

- 43/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 (ринкова вартість 439 550 грн.).

- визнати за ним право особистої приватної власності на вказане майно та зобов'язати ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєструвати це право.

Просив виділити ОСОБА_2:

- житловий будинок АДРЕСА_7 (ринкова вартість 1 580 244 грн.);

- квартиру АДРЕСА_2 (ринкова вартість квартири 156 462 грн.);

- квартиру АДРЕСА_3 (ринкова вартість 137 552 грн.);

- квартиру АДРЕСА_3 (ринкова вартість 534378 грн.).

При цьому, позивач просив врахувати, що магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_8, об'єкт громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_9, частина земельної ділянки в АДРЕСА_4 площею 0,0635 га є його особистою власністю, що будинок АДРЕСА_5 не введений в експлуатацію, а квартири АДРЕСА_3 є спільним сумісним майном подружжя, а не особистою власністю відповідачки ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 27 липня 1995 року по 26 травня 2005 року та з 08 липня 2006 року по 25 серпня 2009 року. З січня 2008 року вони разом не проживають і спільного господарства не ведуть. За час спільного проживання вони набули вищезазначене майно, яке і просив поділити.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 подала зустрічну позовну вимогу про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що шлюб, зареєстрований 27 липня 1995 року, фактично припинений у квітні 2003 року і саме з цього часу вони проживали окремо та не вели спільне господарство. За час окремого проживання нею придбано за особисті кошти від здійснення підприємницької діяльності квартиру АДРЕСА_3 та житловий будинок АДРЕСА_3, тому зазначене майно просила визнати її особистою власністю.

Майно, придбане у період з 08 липня 2006 року до січня 2008 року, тобто після повторної реєстрації шлюбу та до фактичного припинення шлюбних відносин, ОСОБА_2 просила розділити, виділити їй та визнати за нею право власності на:

- нежитлове приміщення АДРЕСА_3;

- 43/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_2, яка складається з: 1-нежитлового приміщення площею 11,2 кв.м., 2- нежитлового приміщення площею 1,6 кв.м., 3 - нежитлового приміщення площею 1,7 кв.м., 4 - нежитлового приміщення площею 6,8 кв.м., 5-нежитлового приміщення площею 4,3 кв.м., 6 - нежитлового приміщення площею 5,5 кв.м., 7 - нежитлового приміщення площею 46,3 кв.м., 8 - нежитлового приміщення площею 20,8 кв.м., 9 - житлової кімнати площею 16,5 кв.м., 10 - житлової кімнати площею 14,5 кв.м., 11 - коридору площею 5,1 кв.м., комори в підвалі площею 20 кв.м., залишивши коридор площею 5,1 кв.м. у спільному користуванні сторін.

При цьому до неї на праві власності переходить 43/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 в цілому та частина приміщень квартири АДРЕСА_2.

Виділити ОСОБА_1:

- квартиру АДРЕСА_2, яка складається з приміщення: 1-коридор площею 7 кв.м.. 2- ванна кімната площею 3,4 кв.м., 3-комірка площею 0,5 кв,м., 4 - кухні площею 13,1 кв.м., 5 - кладової площею 0,6 кв.м., 6 - туалету площею 1,1 кв.м., 7 - житлової кімнати площею 17,6 кв.м., комори в підвалі площею 16,6кв.м., залишивши коридор площею 5,1 кв.м. у спільному користуванні сторін;

- приміщення магазину АДРЕСА_10;

- приміщення магазину по АДРЕСА_6;

- приміщення громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташоване по АДРЕСА_9;

- земельну ділянку площею 0,13 га у АДРЕСА_4 та побудований на ній приватний будинок загальною площею 248 кв.м.

При поділі майна ОСОБА_2 просила врахувати, що квартира АДРЕСА_3 використовуються як одне приміщення для здійснення підприємницької діяльності та придбане за власні кошти, що за приміщення АДРЕСА_2 вона сплачує більшу частку кредиту ніж ОСОБА_1, а також просила врахувати інтереси їх неповнолітньої доньки, яка перебуває на її утриманні.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 січня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- квартиру АДРЕСА_1, яку дозволено використовувати як нежитлову, загальною площею 73,9 кв.м.;

- нежитлові приміщення загальною площею 45 кв.м. по АДРЕСА_6;

- земельну ділянку у АДРЕСА_4, площею 0,0636 га;

- незавершене будівництв, розташоване по АДРЕСА_5, загальною площею 248 кв.м.;

- квартиру АДРЕСА_2, яку дозволено використовувати як нежитлову, загальною площею 48,7 кв.м., яка в технічному паспорті значиться під літерами 1-1 площею 12,4 кв.м., 1-2 площею 3,4 кв.м., 1-3 площею 0,5 кв.м., 1-4 площею 13,1 кв.м., 1-5 площею 0,6 кв.м., 1-6 площею 1,1 кв.м., 1-7 площею 17,6 кв.м. та комору в підвалі площею 16,6 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- квартиру АДРЕСА_3, яку дозволено використовувати як нежитлову, загальною площею 94,1 кв.м.;

- 43/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, загальною площею 77,4 кв.м.;

- квартиру АДРЕСА_2, яку дозволено використовувати як нежитлову, загальною площею 51,8 кв.м., яка в технічному паспорті значиться під літерами 1-8 площею 14,5 кв.м., 1-9 площею 16,5 кв.м., 1-10 площею 20,8 кв.м. та комору в підвалі площею 20 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_7 та на квартиру АДРЕСА_3.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 26 січня 2012 року залишено без змін.

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, 06 лютого 2012 року йому стало відомо про порушення Галицьким РВ ГУ МВС України у Львівській області кримінальної справи по факту використання підроблених документів за ч.1 ст. 358 КК України, які були предметом дослідження в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Зазначав, що вказані обставини не були відомі суду.

У зв'язку з наведеним просив суд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2012 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поділено між сторонами спільне майно подружжя:

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- квартиру АДРЕСА_1, яку дозволено використовувати як нежитлову, загальною площею 73,9 кв.м.;

- нежитлові приміщення загальною площею 45 кв.м. по АДРЕСА_6;

- земельну ділянку у АДРЕСА_4, площею 0,0636 га;

- незавершене будівництво, що розташоване по АДРЕСА_5, загальною площею 248 кв.м.;

- 43/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 77,4 кв.м.;

Визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 94,1 кв.м.;

- житловий будинок АДРЕСА_7;

- квартири АДРЕСА_2, загальною площею 100,5 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 вересня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи заяву позивача про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасовуючи рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року, суд першої інстанції виходив із того, що 06 лютого 2012 року ОСОБА_1 стало відомо, що 18 січня 2012 року Галицьким РВ ГУ МВС України у Львівській області порушена кримінальна справа по факту використання підроблених документів за ч.1 ст. 358 КК України, а також внесено протест прокурора від 10 лютого 2012 року з вимогою скасувати Наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради № А-181 від 15 червня 2011 року, яким затверджено архітектурно-планувальну частину проекту перепланування квартир АДРЕСА_2 під однокімнатну квартиру та заклад громадського харчування. Оскільки такий наказ скасовано, суд вважав ці обставини справи істотними та такими, що не могли бути відомі ні заявнику на час розгляду справи, ані суду на момент ухвалення рішення по справі.

Крім того суд першої інстанції прийшов до висновку, що встановлені факти підробки документів, використання підробленого документа з метою одержання дозволів структурних підрозділів Львівської міської ради на використання квартир АДРЕСА_2 як нежитлових приміщень і їх реконструкцію, а також факт скасування наказу департаменту містобудування Львівської міської ради від 15 червня 2011 року № А-181 входять до предмета доказування, спростовують факти, покладені в основу судового рішення, впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом та є нововиявленими обставинами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву без задоволення, апеляційний суд виходив з того, що зазначені ОСОБА_1 та визнані судом обставини не є нововиявленими, оскільки були відомі заявнику та враховувалися при розгляді справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, якими встановлено, що дані обставини не могли потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки апеляційним судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ