Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Маляренка А.В., Нагорняка В.А., -розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_6, третя

особа - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Зелений мис", про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 3 жовтня 2013 року,

У листопаді 2010 року прокурор Балаклавського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯИ № 067029, виданий ОСОБА_6 28 квітня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301705 та витребувати вказану земельну ділянку з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Севастопольської міської ради.

Позивач посилався на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч земельного законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та її витребування із чужого незаконного володіння.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 липня 2013 року в задоволенні позову прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 3 жовтня 2013 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯИ № 067029, виданий ОСОБА_6 28 квітня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренді землі за № 011088301705. У решті позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність позовних вимог приписам законодавства, що регулює спірні правовідносини та фактичним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач отримав земельну ділянку всупереч порядку, передбаченому законодавством, без особистого звернення із заявою про надання земельної ділянки.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим вимогам.

Судами встановлено, що 24 березня 2010 року Севастопольською міською державною адміністрацією видано розпорядження № 746-р "Про передачу у власність громадян-членам обслуговуючого кооперативу ОК "ЖБТІЗ "Зелений мис" земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташованих за адресою: АДРЕСА_1" (т.1 а.с.5).

Відповідно до вказаного розпорядження членам ОК "ЖБТІЗ "Зелений мис" надано у власність земельні ділянки загальною площею 2,16 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової і суспільної забудови.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 067029 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0800 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий № 8536300000:57:001:0044 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с.4).

Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, з зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 746-р від 24 березня 2010 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі державного акта на спірну земельну ділянку) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29 березня 2011 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Зелений мис" до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: прокурор м. Севастополя та ін. про визнання протиправними та скасування розпоряджень, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, встановлено, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації "Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу ОК "ЖБТІЗ "Зелений мис" земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташованих за адресою: АДРЕСА_1" від 24 березня 2010 року за № 746-р було видано на підставі заяви кооперативу та громадян-членів кооперативу, погодження і висновків органів, передбачених ст. 151 ЗК України, містобудівної документації, розробленої територіальною проектною організацією - ЗАТ "КримНДОпроект" та погодженої головним архітектором міста (т. 1 а.с. 58-61, 62-64).

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно довідки голови обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Зелений мис" Шабанова О.Ю. ОСОБА_6 є членом вказаного кооперативу (т. 1 а. с. 88).

Із виписки з протоколу загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Зелений мис" від 29 жовтня 2009 року вбачається, що було погоджено надання ОСОБА_6 земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських прибудов площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 89).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно висновку Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 27 жовтня 2009 року № 8-4-3/7337 земельна ділянка у районі с. Колхозне Балаклавського району розміщена за межами населеного пункту м. Севастополя; є можливим відведення даної земельної ділянки орієнтовною площею 2, 164 га для індивідуального житлового будівництва (т. 1 а. с.107).

Отже, висновок апеляційного суду про те, що земельна ділянка орієнтованою площею 2,164 га, яка запитувалась для відведення ОК "ЖБТІЗ "Зелений мис", входить до меж території лісовпорядкування, перебуває у постійному користуванні ДП "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" та належить до земель лісового фонду, є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Проте, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка належить на праві постійного користування чи праві власності ДП "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство".

Крім того, у матеріалах справи є довідка директора ДП "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" від 6 травня 2009 року № 472/1, про те що спірна земельна ділянка не входить до складу земель лісового фонду даного підприємства (т. 1 а.с. 234).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в прийнятті.

Всупереч зазначеної норми закону суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ДП "Севастопольське дослідне лісопромислове господарство", не відобразивши у рішенні результати оцінки доказів зазначеної обставини та не навівши відповідних мотивів. При тому, що зазначена особа не була залучена до участі у справі та її позиція щодо зазначеної обставини не з'ясовувалася.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 липня 2013 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 3 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.