Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кузнєцова В.О., Суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про розірвання договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2013 року,-

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі по тексту - СТОВ "Лан") про розірвання договору оренди землі, обґрунтовуючи його тим, що між ним та СТОВ "Лан" 01 березня 2007 року був укладений договір оренди землі, відповідно до якого він передав відповідачу в оренду земельну ділянку, що йому належить на праві приватної власності.

Проте починаючи з 28 лютого 2009 року відповідач СТОВ "Лан" не здійснює господарську діяльність та не використовує зазначену земельну ділянку. Позивач вказував, що земельну ділянку використовує інша фірма, а саме СТОВ "Лан-Агро", що є порушенням договору оренди землі, внаслідок чого просив розірвати вказаний договір.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2013 року позов задоволено. Розірвано договір оренди, укладений 01 березня 2007 року між ОСОБА_6 та СТОВ "Лан". Зобов`язано СТОВ "Лан" повернути орендовану земельну ділянку ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах СТОВ "Лан" порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду, із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2007 року між ОСОБА_6 та СТОВ "Лан" був укладений договір оренди землі, відповідно до якогоОСОБА_6 передав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

Вказаний договір 30 липня 2007 року було зареєстровано у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040786300697.

Між відповідачем та ТОВ "Лан-Агро" 11 лютого 2009 року був укладений договір про виконання робіт, надання послуг, згідно з яким підприємство за відповідну плату обробляло земельні ділянки, які знаходилися в користуванні відповідача та збирало на них врожай протягом 2009 - 2012 років.

Починаючи з березня 2009 року належну ОСОБА_6 земельну ділянку обробляв не відповідач СТОВ "Лан", а інше сільськогосподарське підприємство - ТОВ "Лан-Агро".

Відповідач СТОВ "Лан" припинило господарську діяльність з оброблення взятих в оренду земельних ділянок на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області з березня 2009 року.

Орендна плата сплачувалась не орендарем, а сільськогосподарським підприємством ТОВ "Лан-Агро".

Зміна умов договору оренди у письмовій формі за взаємною згодою сторін не здійснювалась.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що мала місце прихована передача відповідачем сільськогосподарському підприємству ТОВ "Лан-Агро" в суборенду вказаної земельної ділянки на підставі договору про виконання робіт, надання послуг від 11 лютого 2009 року та вважав, що відповідачем порушено істотні умови договору оренди, що є підставою для його розірвання.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" (далі по тексту - Закон України), де на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 25 цього Закону, орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Заперечуючи проти позову та звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що підстави для розірвання договору оренди землі визначені п. 39 цього договору, однак судом не встановлено та не зазначено, невиконання відповідачем якого саме обов'язку, передбаченого договором оренди, та порушення якої істотної умови договору, передбаченої ст. 15 Закону України є підставою для його розірвання.

Суди попередніх інстанцій в порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України, залишили поза увагою те, що відповідно до п. 39 договору оренди вказаний договір може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених п. п. 28, 29, 30, 31 цього договору, а звертаючись до суду позивач вказував, що земельну ділянку використовує інше підприємство, а не орендар, що є порушенням п. п. 1, 15, 36 договору оренди землі, ст. ст. 1, 8, 22, 25 Закону України "Про оренду землі" та не встановили яким пунктом договору оренди встановлена заборона орендарю обробляти орендовану земельну ділянку за допомогою інших суб'єктів господарювання, та у разі наявності такої заборони чи є надання орендарю послуг по обробці орендованої земельної ділянки підставою для його розірвання, що передбачена п. 39 договору; питання невиконання відповідачем обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону, як підстава для розірвання вказаного договору та порушення істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України, судами не досліджувалось.

За вказаних обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.