Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики та іпотеки недійсними,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів позики та іпотеки недійсними.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2013 року, визнано недійсним договір позики, укладений 01 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 01 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 не мала наміру укладати договори; позивач була введена в оману щодо обставин передачі їй у борг 225 тис. грн, тому спірний договір позики визнано недійсним. Відповідно до ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання договору позики тягне недійсність угоди із забезпечення договору позики - договору іпотеки, укладеному 01 листопада 2006 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.