Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Гримич М.К., Остапчука Д.О., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року,

У лютому 2013 року ПАТ "Львівобленерго" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3. В. про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 лютого 2012 року за адресою АДРЕСА_1, де проживає відповідач, було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією для населення. Вказане порушення зафіксовано Актом № 03091 від 10 лютого 2012 року. На підставі акту комісія Шевченківського РЕМ визначила збитки, заподіяні позивачу, в розмірі 3951 грн 71 коп. Відповідач добровільно відшкодувати збитки відмовився.

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Львівобленерго" 2500 грн на відшкодування збитків та 229 грн 40 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Львівобленерго" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав за можливе застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами, норму ст. 1193 ЦК України та зменшити розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача з урахуванням його майнового становища. Крім того, зазначив, що позивачем не доведено заподіяння відповідачем збитків саме у розмірі 3951 грн 71коп., оскільки в акті про порушення Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) не зазначено перелік струмоприймачів у приміщенні відповідача, їх потужність. Крім того, розрахунок проведено виходячи з восьмигодинного добового споживання електроенергії та електроенергії, яка могла бути спожита, з розрахунку споживання за один місяць на суму близько 650 грн, при цьому позивач не прийняв до уваги середні місячні розміри нарахувань за електроенергію, спожиту відповідачем до відключення його квартири від електропостачання, що свідчить про неправильність складеного акту.

Проте, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Судами встановлено, що 10 лютого 2012 року за адресою АДРЕСА_1, де проживає і зареєстрований відповідач, було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією для населення, а саме: самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі не електропостачальника з порушенням схеми без приладу обліку. Вказане порушення зафіксовано Актом № 03091 від 10 лютого 2012 року.

Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року №1357 (1357-99-п) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (z0782-06) .

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини.

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 53 Правил розмір збитків, завданих енергопостачальнику порушенням правил користування електроенергією, розраховується за добовою величиною розрахункового споживання електроенергії та за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку, до моменту усунення порушення за тарифами, які діяли у розрахунковий період. Розмір відшкодування збитків згідно Правил, обчислюється за Методикою, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (z0782-06) .

Таким чином, судами помилково застосовано до правовідносин що виникли між сторонами, норму ст. 1193 ЦК України, що регулює зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, підставою виникнення яких є неправомірна діяльність (позадоговірні зобов'язання), а не договір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи не заперечувався факт безоблікового споживання електроенергії, свої заперечення щодо змісту Акту від 10 лютого 2012 року до організації-енергопостачальника у відповідності до вищезазначених Правил ним не направлялись, заперечення проти позову зводилися до неможливості оплати повної суми, що нарахована, через скрутне матеріальне становище.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправильності нарахувань, здійснених позивачем оскільки вони належним чином не спростовані, а тому колегія суддів вважає Акт від 10 лютого 2012 року такими, що складений у відповідності до п.53 ПКЕЕН, а відтак, позовні вимоги обгрунтованими.

Згідно з ч.1 ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" підлягають стягненню збитки в розмірі 3951 грн 71 коп.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" задовольнити.

рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 3951 грн 71 коп. у відшкодування збитків, та 229 грн 40 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 165 грн 77 коп. судового збору.

рішення оскарженню не підлягає.