Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Гримич М.К., Остапчука Д.О., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", відділу державної виконавчої служби Дубенського управління юстиції в Рівненській області про визнання права власності та майно та зняття арешту, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 серпня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ПАТ КБ "ПриватБанк", відділу державної виконавчої служби Дубенського управління юстиції в Рівненській області про визнання права власності та майно та зняття арешту.

Свої вимоги мотивувала тим, що 29 січня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дубенського управління юстиції в Рівненській області був складений акт опису й арешту майна і встановлено обмеження права користування ним, згідно виконавчого листа №2/1705/473 виданого 03 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 54202 грн 91 коп., на майно, яке передано позивачці на збереження а саме: стіл дерев'яний кухонний (дубовий) вартістю 1000 гривень, диван (розгорнутий) бежевого кольору вартістю 4600 гривень, стіл (мраморний) журнальний вартістю 1800 гривень, килим настінний (бежевого кольору) розміром 2х3м, вартістю 500 гривень, чан емальований (металічний) вартістю 600 гривень, всього на загальну суму 8500 грн. Зазначала, що з усього майна ОСОБА_4 на праві власності належить лише металевий чан, який також переданий їй на зберігання.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06 серпня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на майно, а саме: стіл дерев'яний кухонний (дубовий) вартістю 1000 гривень, диван (розгорнутий) бежевого кольору вартістю 4600 гривень, стіл (мраморний) журнальний вартістю 1800 гривень, килим настінний (бежевого кольору) розміром 2х3м, вартістю 500 гривень.

Знято арешт накладений державним виконавцем Лубенського міськрайонного управління юстиції згідно Акту опису та арешту майна від 29 січня 2013 року винесеному виконавчому провадженню № 2/1705/473 на майно: стіл дерев'яний кухонний (дубовий) вартістю 1000 гривень, диван (розгорнутий) бежевого кольору вартістю 4600 гривень, стіл (мраморний) журнальний, вартістю 1800 гривень, килим настінний бежевого кольору) розміром 2х3м, вартістю 500 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що державним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , описане майно, що знаходяться в будинку, який не належить боржникові, в ньому він не проживає та майна, що йому належить в ньому немає, а вказаний будинок належить ОСОБА_5 Вказані обставини були визнані відповідачем ОСОБА_4 при розгляді справи у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Суди попередніх інстанцій повно встановили фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 06 серпня 2013 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.