2а-18974/09/0370 Про визнання нечинними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання нечинним і скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення матеріальних збитків - 15.03.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Волинської митниці, Прокуратури Волинської області та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року у справі за позовом Приватного виробничого підприємства "Агропромторг" до Волинської митниці про визнання нечинними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання нечинним і скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення матеріальних збитків,-

30.09.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання нечинним і скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення матеріальних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2009 року звернулися до відповідача з метою митного оформлення товару - 40 тон пшениці продовольчої, м'якої, 3 класу, урожаю 2009 року, країна походження товару - Польща, за митною вартістю 60373,76 грн., подавши вантажні митні декларації № 201010005.2009.006773 та №. 201010005.2009.006775. Ввезення вказаного товару було здійснено відповідно до контракту від 12.08.2009 року №1/08-09, за ціною 130 євро за одну тону на загальну суму 5200 євро, що згідно із діючим курсом НБУ станом на 10.09.2009 року склало 60373,76 грн. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, що переміщуються через митний кордон України, були подані усі необхідні, належним чином оформлені документи, передбачені п.7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) . Однак відповідач відмовив у митному оформленні вказаного товару, видавши 10.09.2009 року картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, якими здійснив коригування суми вартості товару, встановивши вартість за одну тону 300 євро і вказавши, що джерелом інформації для визначення митної вартості явилась цінова інформація Держмитслужби України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року адміністративний позов ПВП "Агропромторг" задоволено часткова. Визнано нечинним та скасовано картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №201000014/2009/001412 та №201000014/2009/001413 від 11.09.2009 року. Визнано нечинним та скасовано рішення Волинської митниці про визначення митної вартості товарів №201000014/2009/101991/1, №201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року. Зобов'язано Головне управління Державного казначейства України у Волинській області та Волинську митницю здійснити необхідні дії, щодо повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів із ввезених на територію України ПВП "Агропромторг" товарів, суму надмірну сплачених платежів в розмірі 25773,38 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Волинська митниця, Прокуратура Волинської області та Головне управління Державного казначейства України у Волинській області постанову оскаржили, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подали апеляційні скарги, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просять оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційних скаргах покликаються на те, що статтею 265 МКУ функції контролю правильності визначення митної вартості товарів покладені на митний орган, який вправі упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи декларації, поданої для цілей її визначення. Митниця вправі приймати рішення про визначення митної вартості товарів та надавати письмові повідомлення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Вказують, що позовні вимоги в даній справі полягають у визнаній нечинними карток відмови в митному оформленні, рішень про визначення митної вартості та їх скасування. Підставами для визнання акта нечинним є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Вважають, що митними органами не допущено порушень ст. 265-273 МКУ, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року, Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339 (339-2008-п) .

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Крижановська О.В. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача. суд першої інстанції виходив з того, що Волинською митницею не було доведено, що мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості, і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.

Митний орган безпідставно не провів процедури консультацій, передбаченої ч. З ст. 266 Митного кодексу України під митного оформлення товару 10.09.2009 року та не доведено правомірність винесення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 201000014/2009/001412 та № 201000014/2009/001413 від 11.09.2009 року, та прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів № 201000014/2009/101991/1 та № 201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року за методом № 6.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, частково відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що приватно виробниче підприємство "Агропромторг" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. На виконання умов контракту від 12.08.2009 року №1/08-09 купівлі-продажу, приватно виробниче підприємство "Агропромторг" придбало у підприємства "LONDAR" Польща пшеницю продовольчу 3 класу, урожаю 2009 року, в кількості 40 тонн за ціною 130 ЄВРО за 1 тонну. Загальна сума контракту складає 5200 ЄВРО.

Для проведення митного оформлення підприємством, було подано до Волинської митниці через декларанта ВМД № 201010005/9/006773, та № 201010005/9/006775 від 10.09.2009 року та товарні супровідні документи, а саме : накладну, рахунок фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів, карантиний дозвіл, фіто санітарний сертифікат, та сертифікат якості. В даній декларації фактурна вартість товару була визначена відповідно до умов угоди, відповідала митній та становила 60373,76 грн.

11.09.2009 року відповідачем було видано картки відмови у прийнятті вище вказаних митних декларацій з тих підстав, що митні декларації не можуть бути прийняті у зв'язку з невідповідністю заповнення рядка 12 та 45 ВМД вимогам ст.262 МК України, та митна вартість нижча за довідку ДМСУ.

В даній картці фактично зазначено вимогу, виконання якої забезпечує можливість прийняття митної декларації, а саме подання ВМД із зазначенням вартості відповідно до рішень № 201000014/2009/101991/1 та № 201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року про визначення митної вартості товарів. Як вбачається з даних рішень, що прийняте на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) та ст. 273 Митного кодексу України, Волинською митницею визначена митна вартість товару в розмірі 140915,54 грн.

З метою здійснення митного оформлення товарів Приватне виробниче підприємство "Агропромторг" виконало вимогу митного органу та подало ВМД № 201010005/9/006954 та № 201010005/9/006955 від 11.09.2009 року із зазначенням митної вартості, вказаної відповідачем.

Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення " встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом подання заяви за встановленою формою із визначенням точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів і про самі товари, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про єдиний митний тариф України" передбачено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 273 МК України. Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені "Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) .

Відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом подаються документи, передбачені пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (1766-2006-п) ., зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Крім зазначених документів за вимогою митного органу можуть надаватися і інші документи, зазначені в пункті 11 Порядку.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що бухгалтерські документи, це вимога про надання калькуляції фірми-виробника товару, оскільки відповідно до вимог ст.80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В рішеннях про визначення митної вартості товарів прийнятих Волинською митницею 11.09.2009 року зазначено, що при здійсненні митної оцінки застосована цінову інформацію яка міститься у базі Дежмитслужби України, що за своїм формулюванням є 2 та 3 методом оцінки митної вартості товарів, а не 6 (резервним), який фактично був застосований працівниками Волинської митниці, та не надано суду доказів на виконання основного правила, закріпленого у ч.З ст. 266 Митного кодексу України, а саме про проведення процедури консультацій з декларантом (позивачем) з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 (339-2008-п) затверджено "Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості", яким установлено процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проходження і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів.

Вказаним Порядком передбачено, що одним із видів митного контролю є проведення порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацію про рівень цін на ідентичні товари, митне оформлення яких уже здійснено державною митною службою України вже раніше.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Пунктами 5-6 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України (92-15) , що стосуються питань визначення митної вартості, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України № 74 від 31.01.2007 року (v0074342-07) роз'яснюється застосування митницею визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних та подібних товарів, митний орган може застосувати цінову інформацію з Єдиної автоматизованої системи ДМСУ лише при продажі ідентичних та подібних товарів на тих само комерційних умовах за наявності визначених умов. Оскільки відповідачем не виявлено і не зазначено відповідні умови, тому підстав для визначення митної вартості для позивача за ст.ст. 268, 269 Митного кодексу України як переконує відповідач не вбачається.

Як зазначає колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, аналіз ст. 266 МК України, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 (339-2008-п) "Про затвердження порядку контролю та за правильністю визначення митної вартості" та Порядок № 1766 (1766-2006-п) дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково прийшов до правильного висновку, оскільки постановляючи стягнути з відповідача суму надмірно сплаченого ПДВ, фактично визнав митну вартість ввезеного товару, чим підмінив митний орган.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги частково являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційні скарги Волинської митниці, Прокуратури Волинської області та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області задовольнити частково, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року у справі №2а-18974/09 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.