Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Мостової Г.І., Остапчука Д.О., - розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання батьківства, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила визнати ОСОБА_5 батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що у 1996 році між сторонами були тривалі відносини, без реєстрації шлюбу, а у серпні 1996 року у позивача народився син ОСОБА_6 Вказувала, що оскільки заяву про запис батька дитини у свідоцтві про народження відповідач не подав, то цей запис про батька дитини зроблено з її слів. Також, позивач вказувала, що відповідач неодноразово після народження дитини заявляв, що він є його батьком, піклувався про нього, допомагав матеріально. Оскільки її дитина є інвалідом дитинства, то позивач вважала, що для полегшення життя та нормального розвитку йому потрібен батько.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання батьківства відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду, із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем не доведено спільного проживання та ведення спільного господарства позивачем (матір'ю дитини) і відповідачем до народження дитини, спільного виховання чи утримання ними дитини, наявності доказів, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства, у відповідності до вимог ст. 53 КпШС України, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогами ст. 335 ЦК України, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеним обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

За таких обставин, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.