6-38435св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 18.12.2013 Прийняття

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 25 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 кредит у сумі 12 850 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушенні норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за даним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 5 грудня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 29 382,22 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 293,82 грн.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість в сумі 25 700 грн, а також судовий збір у розмірі 257 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 25 квітня 2008 року, яка станом на 5 грудня 2011 року становить 29 382, 22 грн, із яких: 12 850 грн - заборгованість за кредитом, 13976, 21 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 680,67 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), нарахований згідно з п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 1375,34 грн - штраф (процентна складова), нарахований згідно з п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 415 грн 35 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредит наданий у сумі 12 850 грн, однак позовні вимоги значно перевищують розмір збитків позивача, тому суд дійшов висновку зменшити розмір неустойки, оскільки неустойка (пеня) не може перевищувати суму заборгованості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір суми заборгованості за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом, неустойки за прострочення виконання зобов'язання, наданий позивачем, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Однак з такими висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись з таких підстав.

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 25 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк, надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12 850 грн зі сплатою 2 % на місяць з розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту встановлено до 12 травня 2018 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 5 грудня 2011 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 29382,22 грн., яка складається з: 12 850 грн. - заборгованість за кредитом; 13 976,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 680,67 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн - штраф (фіксована частина), 1375,34 грн - штраф (процентна складова).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" (v0005740-12) при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

При цьому судами не перевірено правильність наданого банком розрахунку, чи сплачено заборгованість за укладеним сторонами договором, мотиви укладеного сторонами договору про реструктуризацію боргу.

Із наданого розрахунку не перевірено, коли і які суми вносились відповідачем на погашення кредиту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Колегія суддів вважає, що вказана вимога ні судами першої, ні апеляційної інстанції дотримана не була.

Оскільки судами не встановлено фактичних обставин по справі, на стадії касаційного перегляду справи виправити вказані недоліки неможливо, колегія суддів вважає, що необхідно судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року та заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 травня 2012 року скасувати.