6-46849св13 Про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки - 18.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бердянської міської ради до управління Держкомзему у м. Бердянську, ОСОБА_3, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2012 року

У жовтні 2011 року Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Бердянської міської ради звернувся до суду з позовом до управління Держкомзему у м. Бердянську, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 ОСОБА_3 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,0607 га, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, обслуговуючий садівничий кооператив "Гроно" (далі - ОСК "Гроно"), для ведення садівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі вищевказаного рішення 25 грудня 2009 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.

Оскільки земельну ділянку ОСОБА_3 отримала неправомірно, з порушенням установленого порядку її відведення та внаслідок незаконних дій голови правління ОСК "Гроно" і за протестом прокурора рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 30 грудня 2010 року № 81 скасовано пункти 1.6-1.8, 1.15-1.102 рішення ради від 29 жовтня 2009 року № 28, яким ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор Запорізької області просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_3, зобов'язати управління Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Бердянську Запорізької області, яке перейменоване в управління Державного агентства земельних ресурсів України у Бердянському районі Запорізької області, скасувати запис про реєстрацію зазначеного державного акта та зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку Бердянській міській раді Запорізької області.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2013 року касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області відхилено, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2012 року залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду із заявою про перегляд вищезазначеної ухвали суду касаційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2013 року вищезазначену цивільну справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 23 жовтня 2013 року заяву заступника Генерального прокурора України задоволено, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 313 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, за результатами якого апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу за правилами ст. 19 і гл. 7 розд. ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ухвала апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, у ній повинні бути викладені встановлені судом першої інстанції обставини, узагальнені доводи апеляційної скарги, мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.

Проте, зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Суд узагалі належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; не перевірив законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення; не навів мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив обставин, які б спростовували доводи апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування): органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення; рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у порядку, встановленому Законом України від 5 листопада 1991 року №1789-XII "Про прокуратуру" (1789-12) , з одночасним зверненням до суду. Таким чином, рішення органів місцевого самоврядування можуть бути визнані незаконними лише в судовому порядку. Скасування за протестом прокурора Бердянською міською радою Запорізької області частково свого рішення від 29 жовтня 2009 року № 28 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва" суперечить Конституції України (254к/96-ВР) та законодавству. Крім того, статтею 140 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, серед яких відсутня така підстава, як визнання державного акта недійсним у зв'язку зі скасуванням рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано цей акт. Також протиправності в діях ОСОБА_3 при одержанні у власність спірної земельної ділянки перевіркою прокуратури не встановлено, а притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб не взято судом до уваги, оскільки рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки прийнято Бердянською міською радою Запорізької області в межах повноважень і в установленому порядку не оскаржено.

Судами установлено, що 29 жовтня 2009 року Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення № 28 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва", на підставі якого затверджено технічну документацію та передано в приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0607 га, яка розташована в ОСК "Гроно", для ведення садівництва. Бердянським районним відділом Запорізької регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" проведено реєстрацію державного акта на право власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку.

У грудні 2010 року до Бердянської міської ради Запорізької області на вказане рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 Бердянським природоохоронним міжрайонним прокурором Запорізької області подано протест. Як на підставу скасування пунктів 1.6-1.8, 1.15-1.102 рішення прокурор посилався на те, що на час прийняття рішення проект землеустрою щодо відведення ОСК "Гроно" земельної ділянки не розроблено й з дозвільними установами не погоджено, межі земельної ділянки в натурі не встановлено, рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки не приймалось і документи, що посвідчують право на земельну ділянку (акт на право постійного користування, договір оренди), в ОСК "Гроно" були відсутні. Незважаючи на це, голова правління ОСК "Гроно" протягом 2009-2010 років незаконно видавав громадянам, у тому числі ОСОБА_3, довідки про те, що вони є членами ОСК "Гроно" і мають у користуванні земельні ділянки, які розташовані на ділянці орієнтованою площею 18,37 га в східній частині м. Бердянська Запорізької області, що в користуванні ОСК "Гроно" ніколи не перебувала. На підставі зазначених довідок Бердянська міська рада Запорізької області незаконно видавала громадянам у власність земельні ділянки. За цим фактом вироком суду голову правління ОСК "Гроно" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366 КК України.

Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 30 грудня 2010 року № 81 протест Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора Запорізької області задоволено, пункти 1.6-1.8, 1.15-1.102 рішення міської ради від 29 жовтня 2009 року № 28 скасовано.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої, сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Звертаючись до суду з позовною заявою Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор Запорізької області посилався на незаконність рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28, яким передано в приватну власність земельну ділянку ОСОБА_3 та вказував, що останній земельна ділянка передана в порушення порядку, визначеного земельним законодавством, із землі, яка ОСК "Гроно" у встановленому законом порядку не передавалась, сама ОСОБА_3 членом ОСК "Гроно" не була, а також указане рішення прийняте на підставі виданих головою ОСК "Гроно" документів, в яких було вказано завідомо неправдиві дані, за що останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366 КК України.

Усупереч вимогам ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, у достатній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги та не звернув уваги на те, що рішення про погодження місця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки ОСК "Гроно" і рішення про передачу відповідачці в приватну власність земельної ділянки прийнято Бердянською міською радою Запорізької області в один день, а рішення про надання ОСК "Гроно" земельної ділянки площею 18,37 га в постійне користування або за договором оренди органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади не приймалось; не з'ясував обставини, на які Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор Запорізької області посилався як на підставу позовних вимог, зокрема не встановив: чи дотриманий передбачений законом порядок передачі земельної ділянки площею 18,37 га ОСК "Гроно", чи наявна визначена частиною другою статті 118 ЗК України підстава для прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки відповідачці, чи не порушений визначений статтями 116, 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) порядок надання земельної ділянки у власність відповідачці.

З огляду на зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд, відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.