Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою Чернівецької міської ради про визнання спадщини відумерлою,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 9 жовтня 2013 року

У липні 2013 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2013 року заяву Чернівецької міської ради задоволено частково. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що складається із квартири АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади м. Чернівці, в особі Чернівецької міської ради. Заяву в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Чернівці, в особі Чернівецької міської ради, залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 9 жовтня 2013 року апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2013 року закрито.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 9 жовтня 2013 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву, виходив з того, що з моменту смерті спадкодавця минуло більше року, після смерті власника квартири до нотаріальної контори ніхто з заявою про прийняття спадщини не звертався, відомості про спадкоємців відсутні, спадкове майно - квартира ніким не прийнята. Залишаючи без розгляду заяву в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження.

Відповідно до п. 8 постанови Пленум Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зі змісту рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2013 року вбачається, що суд не вирішував питання про права й обов'язки ОСОБА_3

Так, предметом спору у справі є спадкове нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 та належало ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Отже, на час ухвалення рішення станом на 12 серпня 2013 року, ОСОБА_3 відповідно до ст. 1264 ЦК України не набула право на спадкування спірної квартири.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваним рішенням не вирішено права та обов'язки апелянта ОСОБА_3, посилаючись на ч. 1 ст. 292 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 9 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.