6-41751св13 Про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 18.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" та Міністерства інфраструктури України про визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 липня 2013 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2013 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог просив скасувати наказ державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" № 1485/к від 20 травня 2013 року про звільнення його з посади капітана порту, скасувати накази Міністерства інфраструктури України № 49-0 від 5 квітня 2013 року "Про звільнення ОСОБА_3" та № 51-0 від 12 квітня 2013 року "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 5 квітня 2013 року", поновити його на посаді капітана порту державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25 554 грн 40 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що з 30 травня 2005 року працював на посаді капітана державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт". Після закінчення курсу стаціонарного лікування, яке він проходив із 8 квітня 2013 року у міській лікарні, 20 травня 2013 року він вийшов на роботу і йому було вручено копію наказу про звільнення, виданого на підставі ст. ст. 7, 147- 149 КЗпП України, ч. 2 п. 1.9. та п. 4.1. Положення про капітана морського торговельного порту України, наказу Міністерства інфраструктури України № 49-О від 5 квітня 2013 року "Про звільнення ОСОБА_3" та наказу № 51-О від 12 квітня 2013 року "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 5 квітня 2013 року".

Наказ Міністерства інфраструктури України № 49-О від 5 квітня 2013 року про звільнення було видано у період тимчасової непрацездатності; його було звільнено без згоди профспілкової організації; у жодному з наказів про звільнення відсутні посилання на факт порушення трудової дисципліни капітаном порту, або факти невчасного чи неякісного виконання завдань, наказів або розпоряджень Укрморрічінспекції чи Міністерства інфраструктури України; відповідачем не надано докази, що до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 липня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконними накази Міністерства інфраструктури України № 49-О від 5 квітня 2013 року "Про звільнення ОСОБА_3", № 51-О від 12 квітня 2013 року "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 5 квітня 2013 року № 49-О" та наказ державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" № 1485/к від 20 травня 2013 року "Про звільнення ОСОБА_3". Поновлено позивача на посаді капітана порту Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Стягнуто з державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25 554 грн 40 коп.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 липня 2013 року доповнено рішення суду першої інстанції, а саме: допущено негайне виконання рішення у частині поновлення позивача на посаді та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 15 030 грн 12 коп.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено. Поновлено позивача на посаді капітана порту державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" з 20 травня 2013 року. Стягнуто з державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2013 року по 9 липня 2013 року у розмірі 24 334 грн 48 коп., без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати роботодавцем. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додаткове рішення суду першої інстанції змінено. Допущено негайне виконання рішення від 9 липня 2013 року у частині поновлення позивача на посаді капітана порту державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 15 030 грн 12 коп., без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати роботодавцем.

У касаційній скарзі Міністерство інфраструктури України просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 із 30 травня 2005 року працював на посаді капітана порту у державному підприємстві "Маріупольський морський торговельний порт".

5 березня 2013 року Голова Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті подав Міністру інфраструктури України доповідну записку із пропозицією розглянути питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки Укрморрічінспекцією встановлено ознаки систематичних порушень порядку оформлення приходів/відходів суден та їх перевірок, а також послаблення контролю з боку капітана порту за роботою інспекторів порту, які допустили порушення при оформленні відходу судна "Aspen" 14 лютого 2013 року та судна "Волго-Балт 199" 30 листопада 2012 року.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 49-О від 5 квітня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з роботи 10 квітня 2013 року на підставі ст. ст. 7, 147- 149 КЗпП України, абз. 2 п. 1.9., п. 4.1. Положення про капітана морського торговельного порту України, доповідної записки Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті Соболевського Г.Г. від 5 березня 2013 року, пояснень ОСОБА_3 від 18 березня 2013 року.

У зв'язку з перебуванням ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні з 8 вітня 2013 року, наказом Міністерства інфраструктури України № 51-О від 12 квітня 2013 року внесено зміни до наказу № 49-О від 5 квітня 2013 року у частині дати звільнення ОСОБА_3 та звільнено його у перший робочий день після періоду його тимчасової непрацездатності.

Наказом державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" № 1485/к від 20 травня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади капітана порту з 20 травня 2013 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що його незаконно звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки послаблення контролю з боку капітана порту за роботою інспекторів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при оформленні приходів/відходів суден "Aspen" та "Волго-Балт 199", про що зазначено у доповідній записці Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті Соболевського Г.Г., є триваючим, а не одноразовим грубим порушенням його трудових обов'язків. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність застосованого до позивача заходу дисциплінарного стягнення характеру допущеного ним порушення, поновив його на посаді капітана порту у Маріупольській філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (внаслідок реорганізації державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт") та стягнув із державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у діях позивача відсутній факт одноразового грубого порушення трудових обов'язків, що є обов'язковою підставою для розірвання трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що додатковою підставою для скасування оскаржуваних наказів про звільнення позивача є те, що у них відсутнє формулювання допущеного ним порушення, не зазначено правову підставу для звільнення та норму КЗпП України (322-08) , яка є підставою для розірвання трудового договору. Водночас, апеляційний суд не погодився із рішенням суду першої інстанції у частині поновлення позивача на посаді капітана порту у Маріупольській філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з тих підстав, що позивача було звільнено до реорганізації, а державне підприємство "Адміністрація морських портів України" не було залучено до участі у справі.

Із висновками судів погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу торговельного мореплавства України кожне судно перед виходом у море підлягає контролю з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

Відповідно до ст. 7 КЗпП України особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Таким чином, із урахуванням специфіки роботи окремих категорій працівників, у спеціальних нормативно-правових актах може бути встановлено й іншій підстави припинення трудового договору.

Розділом 2 Положення про капітана морського торговельного порту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 573 від 18 жовтня 2000 року (z0774-00) (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення), визначено обов'язки капітана порту.

Відповідно до п. 2.8 Положення до обов'язків капітана порту входить контроль за дотриманням вимог законодавства і міжнародних договорів України щодо безпечного морського перевезення пасажирів, вантажів. Здійснення перегляду документів, що містять інформацію про вантаж, з метою його безпечного морського перевезення суднами, які завантажуються в порту. Перевірка наявності та правильності укладання відправниками, перевізниками, одержувачами договорів обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів морського перевезення небезпечних вантажів у водах під юрисдикцією України на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Згідно із п. 4.1 Положення капітан порту несе відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку за невчасне або неякісне виконання завдань, які передбачені цим Положенням, наказів та розпоряджень Укрморрічінспекції та Мінінфраструктури України.

Оскільки в оспорюваних позивачем наказах серед підстав притягнення його до дисциплінарної відповідальності зазначено ст. 7 КЗпП України та п. 4.1 Положення, не можна погодитись із висновком апеляційного суду про те, що в них не зазначено правову підставу для звільнення позивача та норму КЗпП України (322-08) , яка є підставою для розірвання трудового договору.

Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що про допущені позивачем порушення викладено у доповідній записці Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 5 березня 2013 року.

Як убачається із доповідної записки Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 5 березня 2013 року, під час перевірки судна "Aspen" 14 лютого 2013 року капітаном інспекції державного портового нагляду державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" ОСОБА_4 допущено порушення порядку перевірки судна, що призвело до помилкових висновків щодо перевантаження судна та, як наслідок, до неправомірного затримання судна. Під час оформлення 30 листопада 2012 року відходу судна "Волго-Балт 199" капітаном інспекції державного портового нагляду державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" ОСОБА_5 не було належним чином перевірено відповідність завантаження та розміщення вантажу згідно вимог суднових документів; не було здійснено перевірку попередньої прокладки, рейсового плану та маршруту переходу судна, в тому числі з урахуванням постійних обмежень, встановлених відповідно до класифікаційних документів судна; не звернуто уваги на той факт, що відповідно до розрахунку, наданого за підписом капітана судна, статичний згинаючий момент по фактичному розміщенню вантажу на шпангоуті № 110 становив 68 394,62 кНм та відповідно був більший за гранично допустимий момент спротиву від дій статичних сил під час знаходження судна у морі, який становить 39 000 кНм, що стало однією із ймовірних причин загибелі судна "Волго-Балт 199" та членів екіпажу.

Як установлено апеляційним судом, відповідно до п. 8.3 Звіту від 20 січня 2013 року щодо вивчення обставин аварійної морської події (катастрофи) з т/х "Волго-Балт 199", що сталась 4 грудня 2012 року в Чорному морі, однією із причин аварії стало те, що капітаном інспекції державного портового нагляду державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" ОСОБА_5 не здійснено належного аналізу документів, які надані капітаном т/х "Волго-Балт 199" при оформленні відходу, чим порушені вимоги Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 18 жовтня 2000 року № 574 (z0775-00) , в частині п. п 2.1, 3.1, а також міжнародних договорів України щодо торговельного судноплавства.

Як убачається із зазначеного звіту, аварійна морська подія із т/х "Волго-Балт 199" кваліфікується як дуже серйозна аварія, внаслідок якої загинув один член екіпажу, 7 членів екіпажу зникли безвісті, а судно затонуло.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 316 ЦПК України не дав належної оцінки наказу про звільнення позивача та правовій підставі його звільнення, Положенню щодо додаткових підстав для звільнення позивача; не врахував наслідків послаблення контролю капітана порту за роботою інспекторів інспекції державного портового нагляду державного підприємства "Маріупольський морський торгівельний порт" та передчасно погодився із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.