Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,

Касьяна О.П., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних сил України (військова частина А 3641), Державного підприємства "Львівський державний авіаремонтний завод", Львівського комунального підприємства "Богданівка", треті особи: Міністерство оборони України, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Приватизаційне підприємство "Профіт", Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання права та передачу у власність двокімнатної квартири, за касаційною скаргою Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" на рішення апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року,

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних сил України (військова частина А 3641), Державного підприємства "Львівський державний авіаремонтний завод" (далі - ДП "ЛДАРЗ"), Львівського комунального підприємства "Богданівка", треті особи: Міністерство оборони України, управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Приватизаційне підприємство "Профіт", Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання права та передачу у власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яку одержала після того, як здала ДП "ЛДАРЗ" однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яку розприватизувала.

З 2010 року ОСОБА_3 не може реалізувати своє право на приватизацію вказаної квартири, оскільки в цьому їй перешкоджають дії відповідачів.

ОСОБА_3 просила визнати право на приватизацію квартири АДРЕСА_1; зобов'язати ДП "ЛДАРЗ" не чинити перешкоди в реалізації права на приватизацію квартири та зобов'язати зазначеного відповідача укласти угоду з ПТ "Профіт" щодо передачі у власність позивачу спірної квартири; зобов'язати ЛКП "Богданівка" видати довідку форми № 4 та поверховий план.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Львівське комунальне підприємство "Богданівка" видати ОСОБА_3 довідку про склад сім'ї та займані приміщення на квартиру АДРЕСА_1 (форма № 4).

У решті позову відмовити.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано за ОСОБА_3 право на приватизацією квартири АДРЕСА_1 та зобов'язано ДП "ЛДАРЗ" не чинити правонаступнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4 перешкоди у реалізації ним права на приватизацію даної квартири.

У касаційній скарзі ДП "ЛДАРЗ" просить скасувати рішенням апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2012 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи апеляційну скаргу та визнаючи право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та зобов'язуючи ДП "ЛДАРЗ" не чинити правонаступнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4 перешкоди в реалізації ним права на приватизацію даної квартири, виходив із того, що хоча ДП "ЛДАРЗ" визнає право позивача на приватизацію спірної квартири, однак тривалий час чинить їй перешкоди у реалізації цього права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача займаних квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну власність або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Установлено, що між військовою частиною А 36983 (правонаступником якого є ДП "ЛДАРЗ") та військовою частиною А 52091 була укладена угода на будівництво житлового 120-ти квартирного 10-ти поверхового цегляного будинку в м. Львові. Згідно умов зазначеної угоди ДП "ЛДАРЗ" зобов'язувалось профінансувати будівництво 92 квартир (а.с. 133).

06 листопада 2006 року між військовою частиною А 0215 та ДП "ЛДАРЗ" була підписана додаткова угода № 5 до вищезазначеної угоди, згідно з умовами якої ДП "ЛДАРЗ" як пайовику будівництва мали бути передані квартири за такими номерами: 1, 3, 5, 6, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 28, 32, 34, 35 у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 115).

Відповідно до акта від 29 грудня 2006 року, підписаного військовою частиною А 3641 та ДП "ЛДАРЗ", останньому було передано вказані вище квартири (а.с. 116).

ДП "ЛДАРЗ" отримало в оперативне управління 20 квартир.

22 вересня 2008 року Львівським міським виконавчим комітетом був виданий ордер № 003606 ОСОБА_3 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 26,4 кв. м, яке складається з двох кімнат, у квартирі АДРЕСА_1

Згідно з розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 01 червня 2007 року № 555 приватизовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5, переведено до державного житлового фонду (а.с. 29).

Будинок АДРЕСА_1 є відомчим та належить ДП "ЛДАРЗ".

ОСОБА_3 безрезультатно неодноразово зверталася до ДП "ЛДАРЗ", КЕВ м. Львова, управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради з приводу приватизації квартири АДРЕСА_1.

08 червня 2012 року ОСОБА_3 було складено заповіт на користь ОСОБА_4 (а.с. 175).

03 листопада 2012 року ОСОБА_3 померла (а.с. 177).

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2013 року зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 червня 2013 року відновлено провадження у справі. Залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3 ОСОБА_4 (а.с. 197).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, та помилково дійшов висновку про визнання права на приватизацію за особою, яка померла.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.