Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Амеліна В.І, Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"), третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Фонд соціального страхування), про зобов'язання надати довідку про розмір щомісячних страхових виплат та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року,

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що він працював на шахті ім. Леніна виробничого об'єднання "Кривбасруда", правонаступником якої є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", де отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК у 1999 році позивачу встановлено 35 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково. Відшкодування шкоди позивачу здійснював відповідач, який у 1991-2000 роках встановив базовий середньомісячний заробіток відповідного працівника за січень-квітень 1992 року та на день передачі особової справи позивача до Фонду соціального страхування щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку складали 77 грн 19 коп. Позивач вважав, що фактично середньомісячний заробіток прохідника шахти ім. Леніна станом на травень 2000 року складав 841 грн 91 коп., що підтверджується довідкою відповідача. З 2001 року позивач перебуває на обліку у Фонді соціального страхування. Окрім того позивач вважав, що відповідачем порушені галузеві угоди та колективні договори, якими передбачено відповідні умови перерахунку розміру відшкодування шкоди. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов колективних договорів на 1996-2000 роки та галузевих угод, укладених між Міністерством промислової політики України, добровільними виробничими об'єднаннями та Центральним комітетом професійної спілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України на 1996-2000 роки, а саме: порушення порядку перерахунку розміру відшкодування шкоди за ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією, надано до Фонду соціального страхування неправильну довідку про розмір щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_4 станом на 01 квітня 2001 року. У зв'язку з викладеним, позивач просив зобов'язати ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" надати Фонду соціального страхування довідку про розмір відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_4 станом на 01 квітня 2001 року у розмірі 294 грн 67 коп. на місяць; визнати загальновідомими обставини наявності моральних страждань людини при порушенні її прав та завданні моральної шкоди, внаслідок порушення трудових прав позивача; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, просить скасувати вказані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині зобов'язання надати довідку про розмір щомісячних страхових виплат, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судові рішення в частині відмови у позові про визнання загальновідомими обставин наявності моральних страждань та про відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові про зобов'язання відповідача надати довідку про розмір щомісячних страхових виплат позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано доказів про фактичне підвищення заробітної плати в оскаржуваний період та про порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час проведення виплат відшкодування шкоди позивачу.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону праці", п. п. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Пунктом 28 Правил передбачено, що відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював на шахті ім. Леніна виробничого об'єднання "Кривбасруда", правонаступником якої є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", де отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК у 1999 році позивачу встановлено 35 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково.

Відшкодування шкоди ОСОБА_4 здійснювало відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якої є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", яке у 1991-2000 роках встановило базовий середньомісячний заробіток відповідного працівника за січень-квітень 1992 року та на день передачі особової справи ОСОБА_4 до Фонду соціального страхування щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку складали 77 грн 19 коп.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону праці" (в редакції, чинній на момент визначення та виплати страхового відшкодування), п. п. 4, 9 Правил відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплат втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеню втрати потерпілим професійної працездатності.

Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено галузевими угодами, укладеними між Міністерством промислової політики України, виробничими об'єднаннями та Центральним комітетом професійних спілок трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України на 1995-2000 роки, згідно з якими роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні", який був чинним на момент визначення та виплати страхового відшкодування, підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Рішення ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" про коригування заробітку для обчислення розміру відшкодування ОСОБА_4 втраченого заробітку (або відповідної його частини) саме на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати, не суперечило чинному законодавству.

Судами також встановлено, що питання застосування коефіцієнтів при здійсненні перерахування щомісячних платежів втраченого заробітку було предметом судового розгляду. Так, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2012 року відмовлено ОСОБА_4 у позові про зобов'язання надати довідку про розмір щомісячних страхових виплат.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог не надано доказів, які підтверджують що в оскаржуваний період підприємством невірно застосовані коефіцієнти при здійсненні перерахування щомісячних платежів втраченого заробітку .

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.