Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Ткачука О.С.,

суддів: Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства "Южное", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення загальних зборів в частині затвердження протоколу правління про поновлення в членах товариства та передачі земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 11 липня 2013 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до садівничого товариства "Южное" (далі - СТ "Южное") про визнання недійсним рішення загальних зборів в частині затвердження протоколу правління про поновлення в членах товариства та передачі земельної ділянки.

Зазначав, що з 2005 року (рішення правління від 28 серпня 2005 року) він був членом СТ "Южное" й йому було виділено земельну ділянку НОМЕР_1, проте згодом рішенням правління № 12 від 03 грудня 2006 року йому було відмовлено у прийнятті (виключено) в члени товариства.

Згідно рішення суду від 14 лютого 2008 року рішення правління в частині його виключення з членів товариства було визнано незаконним та скасовано.

Звернувшись до відповідача з приводу виконання судового рішення та повернення йому земельної ділянки, дізнався, що цим же рішенням правління у членах товариства було поновлено ОСОБА_2 й виділено їй земельну ділянку НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що рішення правління було прийнято без необхідної кількості учасників й таким рішенням порушені його права як члена садівничого товариства, ОСОБА_1 просив позов задовольнити у повному обсязі та визнати недійсним рішення загальних зборів СТ "Южное" від 29 квітня 2007 року в частині затвердження протоколу правління № 12 від 03 грудня 2006 року про поновлення в членах товариства ОСОБА_2 та передачі їй земельної ділянки НОМЕР_1.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 29 березня 2013 року, позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів СТ "Южное" від 29 квітня 2007 року в частині затвердження протоколу правління № 12 від 03 грудня 2006 року про поновлення в членах товариства ОСОБА_2 та передачі їй земельної ділянки НОМЕР_1.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 11 липня 2013 року, зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Проте повністю з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду таким вимогам закону не відповідає.

Судом установлено, що згідно протоколу № 1 загальних зборів СТ "Южное" від 27 травня 2001 року ОСОБА_2 була виключена з членів товариства.

Згідно протоколу правління від 28 серпня 2005 року ОСОБА_1 був прийнятий у члени товариства і йому бала надана у користування земельна ділянка НОМЕР_1, таке рішення правління було затверджено на загальних зборах від 18 вересня 2005 року.

Згідно протоколу № 12 засідання правління СТ "Южное" від 03 грудня 2006 року, затвердженого рішенням загальних зборів від 29 квітня 2007 року, ОСОБА_1 був виключений з членів товариства, а ОСОБА_2 була поновлена у членах товариства та їй було виділено у користування земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,08 га.

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТ "Южное" про визнання незаконними дій товариства щодо його неприйняття (або) виключення з членів товариства та скасування рішення загальних зборів у вказаній частині.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 14 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 30 липня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме скасовано рішення правління від 03 грудня 2006 року і рішення загальних зборів від 29 квітня 2007 року в частині його неприйняття (виключення) з членів СТ "Южное".

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом у жовтні 2011 року, ОСОБА_1 просив визнати недійсним рішення загальних зборів від 29 квітня 2007 року в частині затвердження протоколу правління від 03 грудня 2006 року про поновлення в членах товариствах ОСОБА_2 та надання їй спірної земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 у 2007 році звернувся до суду з позовом про оскарження рішення загальних зборів від 29 квітня 2007 року в частині неприйняття (або) виключення його з членів товариства, а у 2011 році в частині - поновлення у членах товариства ОСОБА_2

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, обґрунтовуючи свої висновки на припущеннях, не врахував того, що позивач звертався до суду за захистом свого порушеного права й предметом позову була лише частина вимог, на які він має право й відповідно дійшов передчасного висновку щодо пропущення ним строку позовної давності.

Також судом апеляційної інстанції взагалі не зазначено ким із сторін було заявлено клопотання про застування наслідків пропущення такого строку, що відповідно до вимог ст. 267 ЦК України є безумною підставою для відмови в задоволенні позову з таких підстав.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що з урахуванням попереднього судового рішення від 14 лютого 2008 року, на теперішній час й позивач й ОСОБА_2 є членами СТ "Южное" й їм виділено у користування одну й ту саму земельну ділянку, що унеможливлює належне користування цією ділянкою кожним із членів товариства.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтований й воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 11 липня 2013 року скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.