Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Ткачука О.С.,

суддів: Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про повернення строкового банківського вкладу та стягнення відсотків, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2013 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") про повернення строкового банківського вкладу та стягнення відсотків.

Зазначав, що 23 липня 2008 року уклав із відповідачем депозитний договір строкового вкладу (депозиту "Мій вибір", на виконання якого передав банку на вкладний рахунок 6 тис. євро, а банк зобов'язався виплатити відсотки в розмірі 11,5% річних. Строк дії даного договору дванадцять місяців, тобто до 23 липня 2009 року.

Посилаючись на те, що по закінченню строку дії депозитного договору, відповідач, не зважаючи на його неодноразові звернення, не повертає йому суму вкладу та нараховані й невиплачені відсотки, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, стягнути на його користь суму депозитного вкладу, нараховані й невиплачені відсотки за цим вкладом та відсотки за користування чужими коштами за період з 09 серпня 2009 року й до дня винесення рішення, виходячи з 11,5% річних, передбачених умовами договору

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2013 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 63 600 грн. внесених на вкладний рахунок, 7 314 грн. відсотків по рахунках та 19 578 грн. відсотків за користування коштами в період з 09 серпня 2009 року до 30 березня 2012 року. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення відсотків за користування коштами в період з 09 серпня 2009 року до 30 березня 2012 року скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 23 липня 2008 року між сторонами було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) "Мій вибір" № 546021, згідно з яким ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 6 тис. євро строком на дванадцять місяців під 11,5% річних.

Після закінчення строку дії договору, а саме 23 липня 2009 року та 30 липня 2009 року, позивач звертався до банку з письмовою заявою про повернення йому до 01 серпня 2009 року суми вкладу з нарахованими відсотками.

ПАТ "КБ "Надра" суму вкладу позивачу не повернуло, проте повідомило, що кошти з вкладного рахунку переведено на поточний рахунок й роз'яснило, як їх можна використати.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу (435-15) ), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти (ч.ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України).

Статтею 1070 ЦК України передбачено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Умовами договору строкового банківського вкладу від 23 липня 2008 року сторони визначили, що проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, що передує його поверненню вкладнику або списанню з вкладного рахунку вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний передостанній робочий день місяця і в останній день строку вкладу (п. 4.2 договору вкладу).

Згідно з умовами цього договору повернення вкладу було передбачено 23 липня 2009 року. Однак, на неодноразові звернення позивача до банку про повернення йому суми вкладу та нарахованих й невиплачених відсотків, відповідачем не виконано умови договору.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що банком у порушення укладеного між сторонами договору строкового вкладу, вчасно не повернуто позивачу суму вкладу та не виплачено відсотків, обумовлених в договорі.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення відповідають у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судами допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" відхилити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.