Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Чернігівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про визнання незаконним нарахування відсотків за користування кредитом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2013 року,-

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась з позовом, у якому просила визнати незаконним нарахування відсотків за користування кредитом Чернігівським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та Чернігівським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву укладено кредитну угоду № 155 від 25 грудня 2002 року на отримання прямого адресного кредиту для будівництва житла у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001року № 584 (584-2001-п) із змінами та доповненнями.

В порядку виконання договору вона отримала грошові кошти в розмірі 48442 грн на будівництво житла загальною площею 55,52 кв.м у АДРЕСА_1 зі сплатою трьох відсотків річних та терміном повернення 30 років.

Зазначала, що за умовами п. 2.7. кредитної угоди вона звільнена від сплати відсотків за користування кредитом, оскільки має доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, проте листом від 22 квітня 2013 року відповідач повідомив її про те, що у зв"язку з досягненням дитиною повноліття їй нараховані відсотки в розмірі 268,26 грн, а також про те, що виникла заборгованість з погашення кредиту за 1 квартал 2013 року в розмірі 153,29 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем норм чинного законодавства, просила задовольнити позов.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано незаконним нарахування відсотків Чернігівським регіональним управлінням Державної спеціалізовано фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" за кредитною угодою № 155 від 25 грудня 2002 року.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду від 14 серпня 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнена від сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.2.7. кредитного договору та на підставі п.30 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584 (584-2001-п) із змінами та доповненнями, у зв'язку з наявністю у неї дитини, яка на час його укладення була неповнолітньою.

Крім того, суд дійшов висновку, що оскільки між сторонами додатковий договір не укладався, а встановлений кредитним договором розмір процентів збільшений відповідачем в односторонньому порядку, то така умова є нікчемною у розумінні п.п. 2,3 ст. 1056-1 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що досягнення донькою позивачки повнолітнього віку згідно умовами додаткової угоди від 27 травня 2004 року, укладеної між сторонами, є підставою для внесення змін із зазначенням обсягів щоквартальних платежів за кредитом й відсотків за користування ним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, апеляційний суд з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.