6-33254св13 Про встановлення факту проживання однією сімє`ю, визнання майна та грошей спільним майном подружжя, зміни черговості одержання права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування - 04.12.2013 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Коротуна В.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сімє'ю, визнання майна та грошей спільним майном подружжя, зміни черговості одержання права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2013 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_8, який в ході судового розгляду неодноразово уточнювався, посилаючись на те, що починаючи з жовтня 1978 року проживав однією сім'єю із ОСОБА_9 У червні 1992 року він та ОСОБА_9 за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу зазначеної квартири був оформлений на ім'я ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, позивач залишився проживати у квартирі, сплачував комунальні платежі. Крім того, позивач зазначав, що всі витрати, пов'язані із похованням ОСОБА_9, були здійснені ним особисто.

Крім квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_9 залишились також грошові кошти, розміщені на рахунках у банку.

При зверненні до нотаріальної контори позивачу роз'яснили право на звернення до суду із відповідним позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Позивач вважає, що квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти на банківських рахунках є спільним майном подружжя.

Крім того, позивач зазначає, що протягом тривалого часу він опікувався, матеріально забезпечував та надавав іншу допомогу ОСОБА_9, жодна із відповідачок не зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, не надавали допомоги його дружині, яка через важку хворобу була у безпорадному стані.

Посилаючись на зазначені обставини та враховуючи уточнення до позовної заяви, позивач просив суд встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_9 в період з 1 листопада 1978 року по 20 травня 2011 року та встановити факт виникнення у нього права на спадщину після смерті останньої, визнати квартиру АДРЕСА_1, грошові вклади ОСОБА_9 у банку спільним майном подружжя, змінити йому черговість у спадкуванні з четвертої черги спадкоємців за законом на третю чергу спадкоємців, для отримання права на спадкування разом із спадкоємцем третьої черги ОСОБА_6, визнати за ним право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1, грошових вкладів у банку.

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_9 та в силу положень статей 1263, 1266 ЦК України є спадкоємцем третьої черги.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просила суд в порядку спадкування за законом визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 суди виходили із того, що позивачем не доведено факту опіки та наданні допомоги ОСОБА_9, що в силу положень матеріального закону було б наслідком для зміни черговості у спадкуванні. Також суди зазначили, що нормами законодавства, яке діяло на час придбання спірної квартири, не було передбачено підстав для виникнення спільної сумісної власності чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Встановивши зазначене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про встановлення факту проживання чоловіки та жінки без реєстрації шлюбу також не підлягають задоволенню, оскільки встановлення зазначеного факту не має для ОСОБА_11 жодного правового наслідку.

Вищезазначені висновки судів відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тому підстав для скасування судових рішень в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 не вбачається.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6, суди виходили із того, що остання є спадкоємцем третьої черги після смерті ОСОБА_9, що в силу положень матеріального закону є підставою для задоволення її позовних вимог.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального закону, зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Судами встановлено, що 31 серпня 2011 року ОСОБА_6 звернулась до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 162).

Листом від 2 листопада 2011 року державний нотаріус повідомив ОСОБА_6, що останньою не надано доказів на підтвердження родинних відносин із померлою ОСОБА_9 Зазначена обставина стала підставою для відмови у видачі свідоцтва про прийняття спадщини (а.с. 162).

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року в справі за заявою ОСОБА_6, зацікавлені особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5, про встановлення факту родинних відносин, заяву ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин задоволено. Встановлено, що ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою ОСОБА_9 (а.с. 54).

Відповідно до статей 1216- 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 9 червня 1992 року була власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Особливістю прийняття спадщини спадкоємцем, який не проживав разом із спадкодавцем є те, що спадкоємець має особисто, у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини здійснюється шляхом виконання дій, вказаних в статті 1268 ЦК України та статті 1269 ЦК України. Крім того, нормами матеріального закону встановлено відповідну процедуру прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суди на зазначені положення норм матеріального закону уваги не звернули, не встановили чи зверталась ОСОБА_6 в порядку, передбаченому статями 1268- 1269 ЦК України, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, чи відмовлено державним нотаріусом ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про прийняття спадщини та чи прийняла ОСОБА_6 спадщину відповідно до вимог матеріального закону.

Крім того, визнаючи право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом за ОСОБА_6, суди на порушення статей 3, 11 ЦПК України не встановили чи були підстави для звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи зазначене, ухвалені судові рішення в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом скасувати.