Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Поліграфкнига" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року,

У січні 2013 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, згідно якого просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 07 грудня 2012 року по день ухвалення рішення та відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала з відповідачем в трудових відносинах з 19 листопада 2010 року. Однак, наказом від 07 грудня 2012 року була звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки вона була звільнена під час вагітності, а тому просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди попередніх інстанцій вірно визначилися з характером спірних правовідносин, правомірно застосували положення ст. 36, 38, 184 КЗпП України і обґрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.