Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2013 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2000 року з відповідача на її користь на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку, але не менше 1/2 частки неоподаткованого мінімуму доходу громадян, щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2000 року. З листопада 2006 року відповідач зобов'язання зі сплати аліментів виконував не у повному обсязі, у зв'язку з чим із зазначеного часу до квітня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 22 938 грн. У зв'язку з цим після збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів за вказаний період у розмірі 158 814 грн. 92 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на її користь неустойку у розмірі 30 тис. грн. за прострочення сплати аліментів і відшкодування судових витрат у розмірі 801 грн. 44 коп., а всього 30 801 грн. 44 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок часткової сплати аліментів за рішенням суду у відповідача виникла заборгованість, згідно з висновком судово-економічної експертизи № 5783/24 від 28 лютого 2013 року розмір неустойки (пені) становить 158 814 грн. 92 коп. Ураховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача вказаний розмір пені слід зменшити до 30 тис. грн.

Такі висновки судів відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якого у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_4 (а. с. 9, 10).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2000 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на сина у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку, але не менше 1/2 частки неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2000 року і до повноліття дитини (а. с. 11).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 червня 2012 року розмір аліментів зменшено до 1/6 частки усіх видів його заробітку (а. с. 112).

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

З довідок за № 8/11 від 28 березня 2012 року, 3 липня 2012 року та 26 грудня 2012 року, наданих Орджонікідзевським ВДВС Маріупольського МУЮ Донецької області, вбачається, що виконавчий лист № 2-2482 від 19 жовтня 2000 року перебував у провадженні відділу з 4 грудня 2006 року. З листопада 2006 року по 1 травня 2012 року ОСОБА_4 мав сплатити аліменти у розмірі 32 194 грн. 07 коп., фактично сплатив 17 650 грн., заборгованість становить 14 544 грн. 07 коп. (а. с. 63-64).

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (правова позиція згідно з постановою Верховного Суду України № 6-81цс13 від 11 вересня 2013 року).

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 5783/24 від 28 лютого 2013 року розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2006 року по квітень 2012 року станом на 1 липня 2012 року становить 158 814 грн. 92 коп. (а. с. 67-73).

Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) стосовно повідомлення належним чином державним виконавцем відповідача про суму заборгованості та про строк її погашення, з урахуванням того, що відповідач знав про необхідність сплати аліментів.

Доводи касаційної скарги щодо невірного обрахунку пені та прийняття до уваги розрахунку відповідача не можуть бути взяті до уваги, оскільки нарахування пені здійснено у відповідності до вимог СК України (2947-14) .

Суди, ураховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача, також дійшли вірного висновку, що розмір пені, визначений згідно висновку судово-економічної експертизи № 5783/24 від 28 лютого 2013 року, слід зменшити до 30 тис. грн.

Оскільки судові рішення у справі ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовані, тому підстав для їх зміни чи скасування не має.

Керуючись ст. ст. 333, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.