Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 червня 2013 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (далі - ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець") у якому просила поновити її на посаді головного бухгалтера та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з 23 червня 1994 року працювала на посаді головного бухгалтера ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець", з якої 11 жовтня 2012 року була незаконно звільнена. Незаконні дії відповідача спричинили їй моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях унаслідок безпідставного звільнення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 25 червня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано наказ від 11 жовтня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку із скороченням штату. Поновлено на роботі ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" з 11 жовтня 2012 року. Стягнуто з ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6 294 грн. 20 коп. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та поновлюючи позивача на роботі, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач має переважне право на залишення на роботі, що не було враховано власником при звільненні за скороченням чисельності штату працівників.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Пленум Верховного Суду України в п. 21 своєї постанови від 6 листопада 1992 року (v0009700-92) "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами) роз'яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи,

організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Судами встановлено, що з 23 червня 1994 року позивач була переведена на посаду головного бухгалтера ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на підставі наказу від 23 червня 1994 року.

14 червня 2012 року відповідачем був виданий наказ про скорочення штату працівників відповідно до якого з 14 червня 2012 року скорочувався штат працівників ДП Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на дві штатні одиниці, а саме, головний бухгалтер та заступник головного бухгалтера.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство згідно із дотриманням вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, за два місяці до звільнення, під розписку, повідомило позивача про наступне вивільнення у зв'язку із скорочення штатної одиниці.

25 липня 2012 року ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" був затверджений новий штатний розклад, відповідно до якого з 26 липня 2012 року вводилася посада провідного бухгалтера, посада головного бухгалтера відсутня.

Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота.

Суди на вказані норми уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про порушення підприємством трудового законодавства при звільненні позивача, оскільки останньому не була запропонована посада провідного бухгалтера, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що на момент звільнення позивача посада провідного бухгалтера була вільна.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу пропонувалися вільні посади на підприємстві, від указаних пропозицій позивач відмовився.

Наказом від 11 жовтня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено з посади головного бухгалтера з 11 жовтня 2012 року у зв'язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Висновок судів про поновлення на посаді позивача з тих підстав, що він має переважне право на залишення на роботі є помилковим, оскільки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 235 КЗпП України.

У абз. 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) зазначено, що судам при розгляді справ слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 14 червня 2012 року було скорочено дві штатні одиниці - головний бухгалтер та заступник головного бухгалтера. Інші посади бухгалтерів у ДП "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" є однорідними, але не тотожними, оскільки мають інші назви та інші спеціальні трудові права та обов'язки (провідний бухгалтер; бухгалтер першої категорії).

Суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України за вищезазначене уваги не звернули та не врахували, що у даному випадку не має підстав для висновку про переважне право на залишення на роботі, оскільки позивач обіймав посаду, яка за штатним розписом була одна.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 червня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.