6-32717св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим - 04.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2013 року,

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов кредитного договору від 11 квітня 2008 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") надало ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 217 500 доларів США. У забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договори поруки. У результаті порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість. 27 травня 2011 року ПАТ "ОТП Банк" відступило право вимоги за кредитним договором та договорами поруки позивачеві. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 216 761, 71 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 68 632,43 доларів США та пеню у розмірі 7 575 379 грн. 96 коп.

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в якому, посилаючись на те, що банк без її згоди підвищив відсоткову ставку за кредитним договором, у результаті чого обсяг її відповідальності було збільшено, просила визнати договір поруки від 11 квітня 2008 року припиненим.

У вересні 2012 року до суду із зустрічним позовом звернулася ОСОБА_5, в якому посилалася на те, що банк не погодив із нею підвищення відсоткової ставки за кредитом, що спричинило збільшення обсягу її відповідальності як поручителя, тому просила визнати договір поруки від 11 квітня 2008 року припиненим.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 березня 2013 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 216 761,17 доларів США, відсотки у розмірі 68 632,43 доларів США, пеню у розмірі 7 575 379 грн. 96 коп. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічні позови ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Визнано договори поруки від 11 квітня 2008 року припиненими з 11 вересня 2009 року. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2013 року рішення районного суду скасовано. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 216 761,17 доларів США, відсотки у розмірі 68 632,43 доларів США, пеню у розмірі 7 575 379 грн. 96 коп. У задоволенні зустрічних позовів відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Судові рішення у частині вирішення позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються (ч. 1 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4 та задовольняючи її зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що у результаті підвищення відсоткової ставки за кредитом, згоди на яке вона як поручитель не давала, збільшився обсяг її відповідальності, що є підставою для припинення договору поруки.

Скасовуючи у цій частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що на момент укладення договору поруки ОСОБА_4 надала згоду на зміну зобов'язання, у тому числі й зміну відсоткової ставки за кредитом, у зв'язку з чим подальше погодження такої зміни не вимагається. Крім того, апеляційний суд послався на те, що хоча позивач не направляв ОСОБА_4 повідомлень про наявність кредитної заборгованості та про зміну кредитора у зобов'язанні, вона могла про це дізнатися після пред'явлення даного позову, тобто позивач дотримався вимог чинного законодавства щодо її повідомлення про наявність кредитної заборгованості та про зміну кредитора у зобов'язанні.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору від 11 квітня 2008 року ПАТ "ОТП Банк" надало ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 217 500 доларів США під 5,49 % річних. У забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня банк уклав із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договори поруки.

27 травня 2011 року ПАТ "ОТП Банк" відступило право вимоги за цими договорами ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Пред'являючи позов до ОСОБА_4, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" посилалось на те, що у результаті порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка нею як поручителем погашена не була.

Разом з тим, пред'являючи зустрічний позов, ОСОБА_4 посилалась на збільшення обсягу її відповідальності шляхом підвищення відсоткової ставки за кредитом без її згоди, що є підставою для припинення договору поруки.

Так, 11 вересня 2009 року ПАТ "ОТП Факторинг Україна" уклало з ОСОБА_3 додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої підвищили відсоткову ставку за кредитом з 5,49 % до 6,5 %, а з 11 грудня 2009 року встановили її на рівні 5,89 % річних.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою для припинення договору поруки може бути здійснення без згоди поручителя зміни основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, у даному випадку це збільшення розміру відсотків річних за кредитним договором.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Апеляційний суд дійшов до передчасного висновку про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору, оскільки положення договору поруки, хоча й містять згоду на зміну основного зобов'язання, проте не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, як того вимагає ч. 1 ст. 559 ЦК України, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року № 6-100цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Зазначеного апеляційний суд не врахував та дійшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та задоволення позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в частині вимог до неї.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, ухвала апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_4 та її зустрічного позову не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213, 303 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2013 року в частині вирішення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.