Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2013 року,

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що 10 липня 2011 року в 00 год 10 хв у м. Вінниці по вул. Коцюбинського сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: автомобіля "ВАЗ- 21101", д.н.з. НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_4, та автомобілям "Daewoo Lanos", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок ДТП транспортним засобам були завдані механічні пошкодження. 21 липня 2011 року постановою Замостянського районного суду м. Вінниці ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Daewoo Lanos", д.н.з. НОМЕР_2, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2078 від 26 листопада 2011 року становить 16 536 грн 29 коп. 26 грудня 2012 року Моторним (транспортним) страховим бюро України виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 11 133 грн 17 коп. Крім того, позивач є фізичною особою - підприємцем та здійснює внутрішні перевезення пасажирів на таксі на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3 від 24 травня 2007 року. У період з 10 липня 2011 року по 03 вересня 2011 року позивач не працював, у зв'язку з ремонтом автомобіля, тому не отримав дохід (упущену вигоду) за вказаний період у розмірі 14 960 грн. У зв'язку з викладеним, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 5 403 грн 12 коп., упущену вигоду у розмірі 14 960 грн, моральну шкоду у розмірі 1000 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 5 403 грн 12 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 упущену вигоду у розмірі 14 960 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2013 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2013 року у частині задоволення вимог про солідарне стягнення майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди та судових витрат з ОСОБА_5 та у частині стягнення майнової шкоди та упущеної вигоди з ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 заочне рішення суду змінено, зменшено розмір моральної шкоди з 1000 грн до 500 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду у частині відмови у позові до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення упущеної вигоди не оскаржується, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядається.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що внаслідок ДТП відповідачами: власником транспортного засобу та винною в ДТП особою, позивачу завдана майнова та моральна шкода, а також шкода у вигляді неотриманого прибутку від підприємницької діяльності - перевезення пасажирів (упущена вигода), тому дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів майнової та моральної шкоди і упущеної вигоди.

Апеляційний суд, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про солідарне стягнення майнової шкоди з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дійшов висновку про те, що ч. 1 ст. 1190 ЦК України при солідарній відповідальності перед потерпілим передбачає наявність факту спільних дій або бездіяльності осіб у завданні шкоди потерпілому, за відсутності цього солідарна відповідальність не настає, тому ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вимоги до рішення суду апеляційної інстанції викладені у ст. 316 ЦПК України.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Крім того, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено справедливий судовий розгляд в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право за певних обставин на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У п. п. 11, 12 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України). У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК України (статті 224- 226 ЦПК України при ухваленні заочного рішення) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Однак рішення апеляційного суду в повній мірі зазначеним вимогам не відповідає.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення майнової шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у позові в цій частині, в рішенні не зазначив, які обставини суд вважав встановленими, не надав юридичної оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, та яка норма права підлягає застосуванню до спірних правовідносин; не встановив, хто повинен нести відповідальність за завдану позивачу внаслідок ДТП шкоду; не зазначив мотивів відмови у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди з винної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права, рішення апеляційного суду в частині відмови у позові про стягнення майнової шкоди не може вважатись законним, у зв'язку з чим у цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 липня 2013 року в частині відмови у позові про стягнення майнової шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.