Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Мостової Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_9, яка діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року,

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № ML-019/046/2008, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 89 881,10 доларів США та зобов'язувався повернути одержані кошти зі сплатою процентів відповідно до плаваючої ставки "FIDR" + 4,99 % за користування кредитними коштами до 24 червня 2028 року.

Крім того, 24 червня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_8 і ОСОБА_7 були укладені окремі договори поруки, згідно з якими ОСОБА_8 і ОСОБА_7 поручились за належне виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором.

Зазначав, що у зв'язку із тим, що позичальник не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором станом на 17 червня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 91 056,24 доларів США основного боргу, 29 446,57 доларів США - заборгованість зі сплати процентів та 527 018,13 грн пені за порушення строків повернення кредиту, що у гривневому еквіваленті станом на дату звернення до суду із позовом становило 1 487 746,02 грн.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованість за вищезазначеним кредитним договором у сумі 1 487 746,02 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року позов ТОВ "ОТП Факторинг" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ТОВ "ОТП Факторинг" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 487 746,02 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "ОТП Факторинг" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ТОВ "ОТП Факторинг" 1 287 746,02 грн заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_9, яка діє в інтересах ТОВ "ОТП Факторинг", порушує питання про скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року та залишення в силі заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість яка підлягає стягненню у солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що поручителі поруку спільно не давали, крім того наявні підстави для зменшення розміру нарахованої пені.

Однак із такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Проте, зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Судом встановлено, що 24 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений Кредитний договір № МL-019/046/2008, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у сумі 89 881,10 доларів США із встановленням плаваючої процентної ставки в розмірі FIDR + 4,99 % річних із терміном його погашення до 24 червня 2028 року. В цей же день були укладені окремі договори поруки № SR-019/046/2008/1, SR-019/046/2008/2, згідно з якими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 поручилися за належне виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором.

28 травня 2010 року, ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, продав, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" придбав права на кредитний портфель, який включає в себе і кредитний договір № МL-019/046/2008, укладений з ОСОБА_6

Станом на 17 червня 2011 року за вказаним кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 91 056,24 доларів США основного боргу, 29 446,57 доларів США по відсотках та 527 018,13 грн пені за порушення строків повернення кредиту, що у гривневому еквіваленті разом складає 1 487 746,02 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Положеннями ст. ст. 553, 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником його обов'язку, а у випадках порушення такого обов'язку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 3 ст. 554 цього Кодексу особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання частина 3 статті 554 ЦК України не застосовується.

У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником, як солідарні боржники.

Як убачається із змісту позовної заяви позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № МL-019/046/2008 від 24 червня 2008 року в розмірі 120 502,81 доларів США, що еквівалентно 960 527,89 гривень, за офіційним курсом НБУ станом на 27 липня 2011 року, та 27 218,13 гривень, що разом складає 1 487 746,02 гривень, посилаючись на укладений між банком та боржником кредитний договір та договори поруки укладені між банком та поручителями.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, так як відсутня їх спільна порука, оскільки між банком та поручителями укладено окремі договори поруки.

Разом з тим, відмовляючи у стягненні заборгованості з іншого поручителя, суд апеляційної інстанції на порушення ст. ст. 213- 215 ЦПК України не навів мотивів такої відмови.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, тому рішення суду апеляційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з передачею справи, в цій частині, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9, яка діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, справу передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.