Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Мостової Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, відділу по управлінню комунальної власності Алуштинської міської ради, КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", третя особа - Алуштинська міська рада, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, відміну реєстрації, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2013 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень, розташованих у АДРЕСА_1, загальною площею 95,1 кв м, підвал - 33,2 кв м, від 22 травня 2006 року між представництвом Фонду державного майна Автономної Республіки Крим у м. Алушта і ОСОБА_7, а також договори купівлі-продажу нерухомого майна за вищевказаною адресою площею 34,8 кв м та 48,0 кв м від 15 січня 2008 року між відділом по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради та ОСОБА_7, які укладені на підставі рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 224 від 10 березня 2006 року та рішень 16 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради № 16/16 та № 16/17 від 27 червня 2007 року, є недійсними в частині покупця, оскільки позивач прийняла на себе усі витрати, пов'язані з отриманням спірного майна і у неї була домовленість із ОСОБА_7 щодо подальшого переоформлення останнім права власності на спірне нерухоме майно саме на позивача.

Зазначала, що ОСОБА_7 видав довіреність на її ім'я та її сина, ОСОБА_8, щодо розпорядження спірним майном, проте в подальшому відповідач змінив свої наміри та став уникати зустрічі з ОСОБА_6 щодо переоформлення права власності на спірне нерухоме майно.

Просила суд визнати недійсними в частині покупця вищезазначені договори купівлі-продажу, визнати частково недійсними договори, посвідчені приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 02 квітня 2008 року № № 1133, 1134, 1135 про внесення змін у зазначені договори купівлі-продажу. Визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане на ім'я ОСОБА_7 від 23 вересня 2008 року, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_7 на 59/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на 59/100 часток зазначеного домоволодіння. Також просила суд зобов'язати КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на 59/100 часток вищевказаного домоволодіння.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та роз'яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, виходив із того, що вищезазначений спір не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є договір про відчуження об'єкту приватизації комунального майна від 22 травня 2006 року та решти договорів про внесення до нього змін: від 15 січня 2008 року реєстровий № 28 та від 15 січня 2008 року реєстровий № 29; від 02 квітня 2008 року реєстровий № 1133-№ 1135, а тому спір слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте таких висновків суд апеляційної інстанцій дійшов із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту першого ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно з позовною заявою ОСОБА_6 спір виник внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_7 домовленостей досягнутих з позивачем в частині переоформлення права власності на нерухоме майно.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_6 діє як суб'єкт підприємницької діяльності, а отже, даний спір не може вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Таким чином, цей спір як за суб'єктним складом осіб, так і за предметом позову є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд, вищенаведені норми законодавства не врахував, не визначив характер спору, що виник між позивачем та відповідачем, а саме, в якому порядку він повинен розглядатися судом, і дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, а справа - передачі до того ж суду для продовження розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 336, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2013 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.