Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів, за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 27 липня 2010 року вона уклала з ОСОБА_5, ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, сплативши фактично відповідачам 25 тис. доларів США, але при підписанні договору у нотаріуса не помітила, що сума продажу зазначена у розмірі 48 999 грн. У наступному рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 листопада 2011 року договір купівлі-продажу від 27 липня 2010 року та договір дарування від 24 листопада 2010 року визнано недійсними, а квартиру витребувано із незаконного володіння її дочки ОСОБА_7

Просила стягнути з відповідачів вказану суму, що була фактично нею сплачена, визнавши її добросовісним набувачем.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 червня 2013 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 48 999 грн. у рівних частках по 24 499 грн. з кожного. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційних скаргах ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції у частині розміру стягуваних коштів та стягнути з відповідачів 200 тис. грн.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У матеріалах справи міститься копія розписки від 25 червня 2010 року, згідно з якою ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 500 доларів США завдатку та зобов'язався у строк до 25 липня 2010 року продати позивачці квартиру АДРЕСА_1 за 25 тис. доларів США (а.с. 9).

Згідно з договором купівлі-продажу від 27 липня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1.

За пунктами 2.1., 2.3. договору купівлі-продажу вартість квартири визначена сторонами у 48 999 грн. і така вартість підтверджена витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "КМБТІ" від 22 червня 2010 року за № 26493907(а.с. 7).

Договір підписаний сторонами власноручно, будь-які заперечення, інші умови стосовно вартості квартири відсутні. Вимог щодо визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу з підстав невірно визначеної ціни позивачкою не заявлялося.

Згідно з договором дарування від 24 листопада2010 року ОСОБА_4 подарувала вказану квартиру своїй дочці - ОСОБА_7 За п. 2 вказаного договору сторони оцінили спірну квартиру у 50 448 грн. (а.с. 8).

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2012 року, визнанні недійсними: рішення виконкому про надання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ордер на вселення, розпорядження про приватизацію спірної квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідоцтво про їх право власності на спірну квартиру. Право власності на спірну квартиру визнано за ОСОБА_9 у порядку спадкування за законом. Квартира витребувана з незаконного володіння ОСОБА_7 (а.с. 1315).

Апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 661 ЦК України відповідачами має бути відшкодована позивачці вартість сплаченої при укладанні договору купівлі-продажу квартири. Належних та допустимих доказів, що в дійсності позивачка за договором сплатила 25 тис. доларів США, що еквівалентно 200 тис. грн. матеріали справи не містять.

Доводи касаційних скарг на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.