Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2013 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2013 року,

У липні 2010 року публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" (далі - Банк) звернулося до суду з позовом, який змінювався, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 571,25 доларів США та 137 132,97 грн.

Позов мотивовано тим, що 20 березня 2008 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 25 835 доларів США, зі сплатою 13% річних, з кінцевим терміном повернення 19 березня 2015 року.

Виконання умов кредитного договору забезпечено договором застави та договором поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка в добровільному порядку погашена не була.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість в сумі 24 571,25 доларів США та 92 170,72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку штраф за несплату щорічних стархових платежів по страхуванню ОСОБА_3 життя та предмету застави - 6 524 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку 38 438,25 грн пені за невиконання договору поруки. Вирішено питання судового збору.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку суму боргу за кредитним договором 24 571,25 доларів США та пеню в розмірі 89 326, 49 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 6 524 грн штраф за несплату щорічних страхових платежів по страхуванню ОСОБА_3 життя та предмета застави. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Банк просить змінити рішення апеляційного суду, а саме: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку суму боргу за кредитним договором 24 571,25 доларів США та пеню в розмірі 89 326, 49 грн; стягнути ОСОБА_3 на користь Банку 6 524 грн штраф за несплату щорічних страхових платежів по страхуванню ОСОБА_3 життя та предмету застави; стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку 38 438,25 грн пені за невиконання договору поруки та вирішити питання щодо судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частинах солідарного стягнення пені та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 пені за невиконання договору поруки, апеляційний суд виходив із того, що договір поруки не є грошовим зобов'язанням, а тому пеня за його невиконання нараховуватись не може.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З метою належного виконання зобов'язання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом (ст. 546 ЦК України).

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк (у подальшому - публічне акціонерне товариство) "Укргазбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 25 835 доларів США, зі сплатою 13% річних, з кінцевим строком повернення 19 березня 2015 року (а.с.12-17 т.1).

20 березня 2008 року між цими сторонами укладено договір застави, предметом якого є автомобіль, який на праві власності належить ОСОБА_3( а.с.18-24 т.1).

Як убачається з матеріалів справи, 20 березня 2008 року між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_4 поручається перед Банком за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором (а.с.30-32).

Пунктом 3.1 даного договору поруки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов п.2.2 дійсного договору передбачена додаткова відповідальність поручителя, який сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки виконання зобовязання, обчислену від суми простроченого зобовязання за кожен день прострочки виконання зобов'язань (а.с.31).

Договір поруки в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Апеляційний суд у порушення вимог статей 212, 214, 303 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що відповідальність поручителя за несвоєчасне погашення боргу за кредитним договором передбачена договором поруки, у зв'язку з чим судове рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

Крім того, у порушення ч. 5 ст. 88 ЦПК України апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції не змінив його в частині поділу судових витрат, фактично відмовив у їх стягненні.

Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч.2 ст. 338 ЦПК України ухвалене апеляційним судом рішення у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.