Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Перша Феодосійська державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, комунальне підприємство "Феодосійське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації", про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 13/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом були батько ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та його син - ОСОБА_5 На час відкриття спадщини ОСОБА_7 постійно проживав разом зі спадкодавцем, а тому вважався таким, що прийняв спадщину, але не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказувала, що вона своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, проте їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за відсутністю доказів прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6

Просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 08 травня 2012 року на 13/200 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, визнати недійсною реєстрацію права власності на вказану частину житлового будинку та визнати за нею право власності на 13/200 частини житлового будинку після смерті батька ОСОБА_7, який прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після смерті її брата ОСОБА_6

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 08 травня 2012 року після смерті ОСОБА_6, що складається з 13/100 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 13/200 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

На підставі вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачкою не надані докази спільного проживання спадкодавця ОСОБА_6 та його батька ОСОБА_7, тому підстав вважати, що ОСОБА_7 є особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 не вбачається.

Судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно до договорів купівлі-продажу від 06 листопада 1987 року придбали різні частини житлового приміщення по АДРЕСА_1, які становили самостійні житлові будинку, що виділені у окремі квартири.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові згідно з вимогами ст. 1301 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) . Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.