Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Хмельницької області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду за касаційними скаргами Державної казначейської служби України та Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 6 січня 2012 року відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та в той же день він був затриманий. 9 січня 2012 року йому було продовжено строк утримання під вартою до шести діб у Приморському районному відділі Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, а 12 січня 2012 року - обрано міру запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 тис. грн. 11 квітня 2012 року відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених чч. 2, 3 ст. 358 КК України. У цей же день кримінальні справи були об'єднані в одне провадження та йому було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, чч. 2, 3 ст. 358 КК України. 3 жовтня 2012 року кримінальну справу, порушену за ч. 4 ст. 190 КК України закрито за відсутністю складу злочину, а кримінальну справу, порушену за чч. 2, 3 ст. 358 КК України закрито за недоведеністю участі у вчинених злочинах.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2013 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача притягнуто прокуратуру Хмельницької області.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 серпня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 11 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовити.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 жовтня 2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі за касаційною скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області з підстав, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

У касаційних скаргах Державна казначейська служба України та Приморський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області просять оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що наявними є підстави та умови для відшкодування шкоди, завданої заявнику незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) . Суд стягнув на користь позивача із розрахунку мінімальної заробітної плати за час знаходження під слідством, а також, ураховуючи засади розумності та справедливості, моральну шкоду в розмірі 11 тис. грн.

Щодо розміру стягненої моральної шкоди на користь позивача, то в цій частині судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства та роз'ясненням, даним у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.