Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення грошових коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2013 року, -

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк"), посилаючись на те, що 12 вересня 2008 року на підставі договору банківського вкладу банк прийняв від нього 100 000 доларів США строком на 396 днів. Зі спливом указаного строку 13 жовтня 2009 року вклад за його заявою повернуто не було. Лише 11 грудня 2009 року відповідач здійснив безготівкове перерахування коштів у розмірі 92 000 доларів США на поточний рахунок в іншому банку, утримавши при цьому комісійну винагороду у розмірі 8 000 доларів США.

Посилаючись на безпідставність нарахування комісії з огляду на положення укладеного договору, ОСОБА_3 просив стягнути із ПАТ "Імексбанк" 12 880 доларів США заборгованості за депозитом та інфляційні втрати у розмірі 10 934, 42 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 травня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2013 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 травня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто із ПАТ "Імексбанк" на користь ОСОБА_3 3 995,00 грн (еквівалент 500 доларів США).

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У справі встановлено, що 12 вересня 2008 року між акціонерним комерційним банком "Імексбанк", правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк", та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу, за умовами якого банк прийняв від вкладника 100 000 доларів США строком на 396 днів зі сплатою 12 % річних.

Порядок повернення банками грошових коштів за договорами банківського вкладу визначено Главою 3 Положення про порядок здійснення банками України

вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення).

За п. 3.2. Положення грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного

депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. Банки можуть відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) перераховувати фізичним особам нараховані проценти за вкладами (депозитами) на їх поточний рахунок, для поповнення вкладу (депозиту) або видавати готівкою.

Депозитний рахунок позивача відкрито за № 26358012155024 //26358110057024.

Датою повернення коштів сторони погодили 13 жовтня 2009 року.

Із вимогою про повернення суми вкладу ОСОБА_3 звернувся 6 жовтня 2009 року ( а. с. 10).

10 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ "Імексбанк" із заявою про перерахунок грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США із рахунку НОМЕР_1 у ПАТ "Імексбанк" на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, відкритий у АБ "Південний".

11 грудня 2009 року відповідачем здійснено безготівкове перерахування коштів у розмірі 92 000 доларів США на поточний рахунок у АБ "Південний" та утримано комісійну винагороду у розмірі 8 000 доларів США відповідно типових тарифів ПАТ "Імексбанк".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зі спливом строку дії договору банківського вкладу позивачеві відповідно до умов договору на поточний рахунок НОМЕР_1 перераховано суму депозиту із нарахованими відсотками. Однак 10 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до банку із заявою про перерахунок грошових коштів на поточний рахунок до іншого банку. Відповідно до діючих тарифів банку (останні зміни 7 жовтня 2009 року) ставка комісійної винагороди за безготівкове перерахування коштів в інші банки України становить 8 %, розмір якої було утримано із перерахованої 11 грудня 2009 року суми.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд не погодився із висновками міського суду про своєчасне виконання банком обов'язку щодо повернення вкладу та нарахованих відсотків, мотивуючи висновки тим, що у зв'язку із неповерненням коштів протягом двох місяців після спливу строку дії договору ( із 13 жовтня 2009 року по 10 грудня 2009 року) позивач був вимушений звернутися із заявою про перерахунок коштів на поточний рахунок в іншому банку. При цьому апеляційний суд погодився із висновками про утримання із перерахованої суми комісійної винагороди у розмірі 8 %.

Повністю із висновками апеляційного суду погодитися не можна.

На обґрунтування висновку щодо правомірності нарахування комісійної винагороди, апеляційний суд посилався на п. 2.2.3. договору вкладу, за змістом якого вкладник зобов'язаний своєчасно оплачувати банківські послуги банку відповідно до ставок комісійної винагороди, передбачених діючими тарифами банку.

Зі змісту витягу із протоколу № 25 засідання тарифного комітету ПАТ "Імексбанк" від 1 жовтня 2009 року вбачається, що рішенням комітету внесено зміни до діючих тарифів на типові банківські послуги, зокрема на розрахунково-касове обслуговування вкладних (депозитних) рахунків у

національній та іноземних валютах. За переказ коштів з рахунку в національній валюті на власний поточний або вкладний рахунок в інші банки України визначено ставку від 1% до 15 % суми з відміткою про те, що тариф визначається керівником відповідного структурного підрозділу банку ( а. с. 31).

Ставку за переказ депозитних коштів в іноземній валюті на власний поточний або вкладний рахунок в інші банки України указаний документ не містить.

Розпорядженням ПАТ "Імексбанк" від 7 жовтня 2009 року зобов'язано встановити у відділенні № 57 ПАТ "Імексбанк" у м. Іллічівську, де обслуговувався позивач, комісійну винагороду за безготівкове перерахування коштів в інші банки України у розмірі 8 % від суми безготівкового перерахування ( а. с. 32).

Апеляційним судом не встановлено, чи входить проведений перерахунок коштів до указаної категорії операцій, як не встановлено і те, якої валюти стосується вказана у розпорядженні ставка комісійної винагороди 8%.

За змістом п. 2.4.4. договірних положень банк зобов'язується повернути вкладнику суму депозиту з нарахованими відсотками після закінчення терміну дії договору на першу вимогу вкладника готівкою або у безготівковій формі за заявою вкладника шляхом перерахування на поточний або інший депозитний рахунок, вказаний вкладником.

Дійшовши висновку щодо прострочення банком виконання зобов'язання за договором банківського вкладу та стягнувши із банку 3 % річних від простроченої суми за два місяці відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, апеляційний суд не з'ясував правової природи проведеного 11 грудня 2009 року перерахування, не встановив: чи проведено воно у рахунок виконання банком обов'язку за договором щодо повернення депозитного вкладу, чи це було надання банківських послуг поза межами договірних відносин.

Враховуючи те, що допущені апеляційним судом порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.