Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Джерело" до ОСОБА_6 про визнання договір дійсними та визнання права власності, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарно-промислова компанія" на рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 березня 2013 року,

Приватне підприємство "Джерело" (далі - ДП "Джерело") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 04 лютого 2010 року між ним та ОСОБА_6 укладений попередній договір оренди споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 150,8 кв. м та попередній договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 220 кв. м. Згідно з договорами сторони погодили до 01 квітня 2010 року укласти основні договори оренди, однак листом від 25 березня 2010 року відповідачка повідомила про свою відмову від укладення договорів оренди, обґрунтовуючи її тим, що позивач не надав жодних документів на підтвердження його права власності на вказані об'єкти нерухомості.

Позивач просив зобов'язати ОСОБА_6 укласти з ним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 220 кв. м по АДРЕСА_2; визнати за ПП "Джерело" право власності на нежитлове приміщення загальною площею 220 кв. м по АДРЕСА_2 без додаткових актів введення об'єктів в експлуатацію; зобов'язати ОСОБА_6 укласти з ПП "Джерело" договір оренди торгівельно-складських павільйонів літ. А-1 (поз. 1-21) загальною площею 127,4 кв. м, літ. Б-1 (поз. 1-5) загальною площею 23,4 кв. м, вартова літ. В по АДРЕСА_1; визнати за ПП "Джерело" право власності на вказані торговельно-складські павільйони.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_6 укласти з ПП "Джерело" договір оренди торговельно-складських павільйонів літ. А-1 (поз. 1-21), загальною площею 127,4 кв. м, літ. Б-1 (поз. 1-5), загальною площею 23,4 кв. м, вартова літ. В, що розташовані по АДРЕСА_1. Визнано за ПП "Джерело" право власності на торговельно-складські павільйони літ. А-1 (поз. 1-21), загальною площею 127,4 кв. м, літ. Б-1 (поз. 1-5), загальною площею 23,4 кв. м, вартова літ. В, що розташовані по АДРЕСА_1, без додаткових актів введення в експлуатацію. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 05 березня 2013 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2010 року у частині задоволення позову скасовано, у цій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Українська ливарно-промислова компанія", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року за ПП "Джерело" визнано право користування земельними ділянками по вул. Боброва у м. Дніпропетровську. На вказаних земельних ділянках позивач за власні кошти самочинно побудував торговельно-складські приміщення, на які, у свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України суд визнав право власності за ПП "Джерело".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд керувався тим, що правовстановлюючих документів на спірні об'єкти нерухомості не надано, до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації позивач не звертався, визнанням права власності на нерухоме майне буде порушено права іншого співвласника майна - приватної компанії з обмеженою відповідальністю за законодавством Англії та Уельсу "OCEANTRAIN LIMITED".

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом дотримано не було.

Касаційна скарга подана ТОВ "Українська ливарно-промислова компанія", яка є кредитором ПП "Джерело", розмір заборгованості становить 88 417 694 грн. 40 коп., що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2011 року. Судові рішення стосуються майна ПП "Джерело", на яке може бути звернене стягнення у зв'язку з банкрутством підприємства, тому колегія суддів вважає, що ТОВ "Українська ливарно-промислова компанія" має право касаційного оскарження вказаних судових рішень.

Відкриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції фактично визнав, що приватна компанія з обмеженою відповідальністю за законодавством Англії та Уельсу "OCEANTRAIN LIMITED" є співвласником майна разом з ПП "Джерело", що порушує права кредиторів ПП "Джерело" на звернення стягнення на спірне майно у процедурі ліквідації юридичної особи.

Встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2005 року Дніпропетровську міську раду зобов'язано розглянути питання оформлення за ПП "Джерело" користування земельними ділянками по вул. Боброва у м. Дніпропетровську площею: 0,0128 га, 0,0124 га, 0,0125 га, 0,0019 га, 0,0026 га, 0,0016 га, 0,0086 га, 0,0144 га, 0,0037 га, 0,0029 га, 0,0168 га, 0,0047 га для цілей торговельного майданчика.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року вказане рішення було змінене. Визнано за ПП "Джерело" право користування земельними ділянками по вул. Боброва у м. Дніпропетровську у межах фактичного розміщення торговельного майданчика, організованого відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 вересня 1999 року № 2027 на період існування торговельного майданчика (а.с. 913).

Особою, яка подала апеляційну скаргу, надано незасвідчені фотокопії контракту від 01 вересня 2000 року № 01092000, укладеного між іранською компанією "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" та ПП "Джерело", згідно з умовами якого сторони узяли на себе зобов'язання прийняти спільну участь у будівництві: ринку непродовольчих товарів на 500 торговельних місць площею 1250 кв. м на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Дніпропетровськ, спуск Калініна, 25; торговельного майданчика на 60 торговельних місць площею 90 кв. м на земельній ділянці, розташованій по вул. Боброва (від пров. Калініна до вул. Чичерина) у м. Дніпропетровську з наступним виникненням у сторін права спільної часткової власності на об'єкти нерухомості у відповідності з умовами даного контракту (а.с. 6467).

Також надано незасвідчену належним чином фотокопію Угоди про переуступку прав від 01 листопада 2009 року, за якою фірма "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" переуступила усі права, що належать "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" за контрактом від 01 вересня 2000 року № 01092000, приватній компанії з обмеженою відповідальністю "OCEANTRAIN LIMITED" (а.с. 7071).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Джерело" за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (а.с. 41), про що 09 вересня 2011 року опубліковано оголошення у газеті "Голос України" № 167 (5167)

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції на день постановлення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство) (далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

За ч. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2011 року за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ПП "Джерело", серед яких фірма "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" та приватна компанія з обмеженою відповідальністю "OCEANTRAIN LIMITED" відсутні.

Належних доказів, що фірма "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" та приватна компанія "OCEANTRAIN LIMITED" зверталися з вимогами до боржника з метою включення до реєстру кредиторів чи зверталися з відповідним позовом про визнання за ними права власності на частину майна ПП "Джерело", матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Приймаючи до розгляду та задовольняючи апеляційну скаргу приватної компанії "OCEANTRAIN LIMITED", що не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов'язки скаржника, оскільки з наданих приватною компанією "OCEANTRAIN LIMITED" копій документів вбачається, що спірне майно по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності як позивачу так і цій компанії, внаслідок виконання контракту про спільну участь у будівництві № 01092000 від 01 вересня 2000 року між позивачем та фірмою "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR", а саме, внесення останньою коштів у сумі 3 480 640 грн. та подальшого відступлення права вимоги за договором від 01 листопада 2009 року між фірмою "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" та приватною компанією "OCEANTRAIN LIMITED".

В обґрунтування права на оскарження судового рішення першої інстанції, приватна компанія "OCEANTRAIN LIMITED" посилалася на те, що на підставі контракту №01092000 від 01 вересня 2000 року між фірмою "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" та ПП "Джерело", про спільну участь в будівництві, до каси ПП "Джерело" було внесено грошові кошти в сумі 3 480 640 грн., на підтвердження чого надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 01вересня 2000 року на суму 3 480 640 грн. (а.с. 72), а на підставі договору уступки права вимоги від 01 листопада 2009 року між фірмою "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" та приватною компанією "OCEANTRAIN LIMITED" остання є правонаступником компанії "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR".

Однак при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд доводів скаржника - приватної компанії "OCEANTRAIN LIMITED" належним чином не перевірив, не вирішив питання щодо наявності чи відсутності у неї права на оскарження, та не врахував, що відсутність права на оскарження є підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги або закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України докази, надані сторонами, мають бути належними та допустимими. Суд апеляційної інстанції на вказані вимоги цивільного процесуального закону не зважив та прийняв рішення на підставі незасвідчених фотокопій документів. Оригіналів документів, які б підтверджували, що оскаржуваним судовим рішенням зачіпаються права чи інтереси приватної компанії "OCEANTRAIN LIMITED" апеляційному суду надано не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції не виконав вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України щодо змагальності цивільного судочинства та обов'язку сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач - ПП "Джерело" заперечував факт укладення між ним та фірмою "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR" контракту № 01092000 від 01 вересня 2000 року та заперечував факт його виконання та внесення коштів на підставі прибуткового касового ордеру від 01 вересня 2000 року на суму 3 480 640 грн. та заявляв про недостовірність поданих приватною компанією "OCEANTRAIN LIMITED" фотокопій документів. Однак суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав правової оцінки доводам ПП "Джерело", що копія квитанції до прибуткового касового ордера від 01 вересня 2000 року № 0920, відповідає вимогам Додатку 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та встановлена постановою Національного банку України від 29 квітня 2009 року № 252 (z0448-09) і на час можливого внесення коштів до каси, станом на 01 вересня 2000 року, як бланк суворої звітності, не існувала. На вказаний час була чинною типова форма прибуткового касового ордера з обов'язковими для нього реквізитами, та був визначений законодавством порядок його заповнення, затверджений наказом Держкомстату України від 27 липня 1998 року № 263 (z0508-98) , що суттєво відрізняється від Типової форми № КО-1 Квитанції до прибуткового касового ордера як Додатку 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 29 квітня 2009 року № 252 (z0448-09) .

Також, судом не надано оцінки тому, що надана особою, яка подала апеляційну скаргу, копія квитанції не містить такого обов'язкового реквізиту, як відбиток печатки ПП "Джерело", за яким можна було б ідентифікувати юридичну особу - отримувача коштів.

Апеляційним судом не враховано, що і компанія "MOHAMMAD ALI MANSOURFAR", і приватна компанія "OCEANTRAIN LIMITED" є іноземними юридичними особами, і їх підприємницька діяльність в Україні врегульована спеціальним законодавством, але у матеріалах справи відсутні жодні підтвердження здійснення ними інвестицій на території України щодо фінансування будівництва спірного майна.

Приймаючи до розгляду та задовольняючи апеляційну скаргу приватної компанії "OCEANTRAIN LIMITED", апеляційний суд не перевірив, чи дійсно вона є співвласником спірного майна, хоча зазначені обставини мають суттєве значення для висновку про наявність чи відсутність у неї права на оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід врахувати наведені мотиви та визначити, чи дійсно приватна компанія "OCEANTRAIN LIMITED" має право на оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у розумінні ст. 292 ЦПК з урахуванням п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) .

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2013 року та від 20 травня 2013 року, якими відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційними скаргами ПП "Джерело" та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 березня 2013 року, виходячи з підстав, передбачених ч. 2 ст. 348 ЦПК України.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 340, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарно-промислова компанія" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 березня 2013 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.