6-30697св13 Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та порушення санітарно-технічних умов при будівництві, відшкодування немайнової шкоди, та за зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні будинком та земельною ділянкою, відшкодування майнової та немайнової шкоди - 04.12.2013 Прийняття

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Остапчука Д.О., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Закарпатської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та порушення санітарно-технічних умов при будівництві, відшкодування немайнової шкоди, та позовом ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_10, до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні будинком та земельною ділянкою, відшкодування майнової та немайнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_11 та касаційною скаргою ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 17 червня 2013 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд зобов'язати ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні будинками та земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом знесення останнім розпочате будівництво торгово-офісного центру по АДРЕСА_3, як таке, що не відповідає Державно-будівельним нормам України та здійснене з порушенням санітарно-технічних умов будівництва. Одночасно просив стягнути зі ОСОБА_7 на свою користь моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що роботи з будівництва вказаного центру розпочато з грубим порушенням санітарно-технічних умов, зокрема, фундамент будівель збудовано безпосередньо на межі з його земельною ділянкою. Оскільки проект передбачає зведення чотирьохповерхової будівлі, то в результаті природних опадів стіни будинку позивача будуть знаходитись в умовах підвищеної вологості та руйнуватись, на дерева та грядки падатиме тінь.

В травні 2009 року ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, та ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні будинком та земельною ділянкою, розташованими по АДРЕСА_2 та просили з урахуванням уточнених позовних вимог усунути перешкоди у користуванні будинками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом знесення останнім розпочате будівництво торгово-офісного центру по АДРЕСА_3, як таке, що не відповідає Державно-будівельним нормам України та здійснене з порушенням санітарно-технічних умов будівництва.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2011 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь неповнолітньої ОСОБА_9, в інтересах якої виступає ОСОБА_8 та ОСОБА_10 24 525 грн. 20 коп. у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди (вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення виявлених порушень). В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 17 червня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції змінено та доповнено резолютивну частину наступним абзацом: "Зобов'язати ОСОБА_7 провести переобладнання газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2, згідно до затвердженого газопостачальною організацією альтернативного проекту за власний рахунок". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_11 просять вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просять вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо усунення перешкод у користуванні будинками та земельними ділянками позивачів та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво торгово-офісного центру проводиться без будь-яких відхилень затвердженої проектної документації, а отже відсутні підстави для знесення вказаної будівлі, також відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди в зв'язку з недоведеністю такої. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо відшкодування спричиненої матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що будинок останніх внаслідок дій відповідача при будівництві торгово-офісного центру зазнав пошкоджень, в зв'язку з чим підлягає відшкодуванню спричиненна матеріальна шкода у вигляді вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення виявлених порушень.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частини, апеляційний суд зобов'язуючи відповідача провести переобладнання газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2, згідно до затвердженого газопостачальною організацією альтернативного проекту за власний рахунок, виходив з того, що зведення стіни впритул до існуючого газовідводу, прокладеного по стіні вказаного будинку є таким, що може загрожувати життю та здоров'ю людини, а отже є порушенням невідповідності державно-будівельним нормам та санітарним правилам. В решті позовних вимог апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Проте повністю погодитись із таким висновком судів не можна виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням LI сесії IV скликання Ужгородської міської ради від 22 березня 2006 року за №926 "Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок" вирішено затвердити відповідачу ОСОБА_7 проект про зміну цільового призначення власної земельної ділянки площею 0,08 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу (т. 1 а.с.85).

4 травня 2006 року, на підставі вказаного рішення ОСОБА_7 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №045775, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №21101000000106070000429 (т. 1 а.с.84).

З матеріалів справи вбачається, що власниками суміжних земельних ділянок є позивачі, зокрема, земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №010325 від 05 вересня 2006 року (т. 1 а.с.7, 8) та з земельною ділянкою, яка передана у приватну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_12, спадкоємцем останнього є ОСОБА_10 і розташована за адресою АДРЕСА_2, на яких розміщені належні їм на праві власності житлові будинки.

Відповідно до п."г " ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно положень ст. 90 ЗК України та ст. 375 ЦК України власники земельних ділянок мають право споруджувати на них житлові будинки, виробничі та інші будівельні споруди.

Власники земельних ділянок, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування та забудову території", в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Частиною 6 ст. 24 Закону передбачено, що дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Статтею 29 цього Закону України передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; рішення виконавчого органу відповідної ради про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 перед початком будівництва торгово-офісного центру по АДРЕСА_3 отримав необхідну документацію, зокрема: 07 травня 2007 року головним архітектором міста Ужгорода було затверджене архітектурно-планувальне завдання за №178 на будівництво торгового центру (т. 1 а.с. 90-92); 24 жовтня 2007 року ДП "Закарпатський експертно-технічний центр" затвердив висновок експертизи з питань охорони праці щодо проектно-конструктивної документації (робочого проекту) (т. 1 а.с. 95-97); 03 червня 2008 року відповідачем отримано висновок Ужгородської міської санепідемстанції за №35/03 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову (т. 1 а.с. 101); 10 червня 2008 року отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи Закарпатської обласної служби Укрінвестекспертизи по робочому проекту "Торгово-офісний центр по вул. Капушанській (Перемоги), 53 в м. Ужгороді" (т. 1 а.с.102); 27 червня 2008 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт за №714 (т. 1 а.с. 103). Після отримання всіх документів відповідачем було розпочато будівництво.

Згідно листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Закарпатської області за № 924 від 14 листопада 2008 року, при проведенні інспекцією за зверненням ОСОБА_8 перевірки правомірності будівництва і відповідності проектної документації на об'єкті будівництва, що ведеться за адресою АДРЕСА_3, з виїздом на місце, порушення будівельних норм та відхилень від проектної документації виявлено не було. Стосовно укріплення фундаменту будинку АДРЕСА_2 будівельні роботи частково виконані і будуть завершені до кінця листопада 2008 р. Проектною документацією передбачено відвід стічних та дощових вод у два нахили від стін вищевказаного будинку (т. 1 а.с.109).

З висновків судово-будівельної експертизи за № 66 від 19 березня 2010 року та за № 77 від 14 вересня 2010 року, вбачається що при проведенні дослідження незавершеної будівництвом будівлі торгово-офісного комплексу АДРЕСА_3 було виявлено, що дана будівля споруджена на відстані - 0,2 м від межі будинковолодінь №55 та №51, відстань між будівлями №51 та №53 становить - 0,4 м (т. 1 а.с. 135-142, 159-176).

Абзацом 3 пункту 3.25* Державно-будівельних норм України (ДБН) 360-92** "Містобудування. Планування міських та сільських поселень" передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Згідно ДБН В.1.2.-12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки" якими встановлюються вимоги безпеки під час нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення об'єктів в умовах ущільненої забудови і охоплюють безпеку прилеглої забудови і території, безпеки об'єкта, що будується, безпечність виробничого процесу з виконання будівельно-монтажних робіт: наявність умов ущільненої забудови при будівництві об'єкта визначається в передбаченому "Акті вибору майданчика" (або "Акті обстеження майданчика" у випадку реконструкції об'єкта на існуючому майданчику); характер і зона взаємного впливу об'єкта, що будується та існуючих прилеглих об'єктів визначається в проектно-кошторисній документації об'єкта з врахуванням результатів інженерних вишукувань, матеріалів обстеження існуючих об'єктів та передбачених у ПОБ рішень щодо методів будівництва, а фактичний вплив відстежується засобами моніторингу.

Додаток - Б п 2.1 Умови ущільненої забудови передбачає умови будівництва на забудованій території міста (селища) або діючого підприємства, за яких має місце принаймні один із таких чинників: зведення об'єкта будівництва в притул до існуючих будівель, споруд, інженерних комунікацій; ризик негативного техногенного впливу будівництва на прилеглу забудову або об'єкти благоустрою, внаслідок якого там може виникнути загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних втрат; ризик негативного впливу об'єкта будівництва або робіт з його зведення на основи, фундаменти та несучі конструкції прилеглих об'єктів або на інженерні комунікації через створення додаткових напружень в активній зоні їх основ, порушення структури ґрунтів основ, зміну установчих гідро-геодезичних умов на прилеглій території та під будівлями.

Судами встановлено, що характер і зона взаємного впливу об'єкта, що будується та існуючих прилеглих об'єктів визначається в проектній документації об'єкта по АДРЕСА_3. Будівництво будівлі торгово-офісного центру відповідає проекту та плану забудови земельної ділянки №53, якими передбачена забудова всієї ділянки.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за №2698 від 18 лютого 2013 року (т. 2 а.с.75-90) зазначено, що незавершеним будівництвом будівля торгово-офісного центру зведена з порушенням будівельних норм і правил України, а саме п.3.25ДБН 360-92** та пп. 4.64; 6.18; 6.20 ДБН В.2.5-20-2001 (порушено мінімальну протипожежну відстань між житловими, громадськими забудовами, адміністративно-побутовими будинками яка повинна складати 6 метрів - дана відстань складає 0,4 м.; крім того відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш відступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м, а фактично ця відстань складає 0,2 м; зведено стіну впритул до існуючого газового відводу, який прокладено по стіні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2). Решту порушень якщо такі є, не встановлено по причині непредставлення об'єкту будівництва по АДРЕСА_3. Крім того зазначено, що проектно-кошторисна документація, на підставі якої ведеться зазначене будівництво, не відповідає вимогам пп. 6.2. та 9.19 ДБН А 2.2-3-2004 та П.3.2 ДСТУ Б.А.2.4.4-4-99 (відсутній відповідний наказ про затвердження робочого проекту; відсутність кошторисної документації в повному об'ємі). Дозвільна документація, на підставі якої ведеться будівництво зазначеного торгово-офісного центру не відповідає статті 24 Закону України від 20 квітня 2000 року за № 1699 "Про планування і забудову територій" (відсутнє рішення Ужгородської міськради або її виконавчого комітету про надання дозволу на будівництво торгово-офісного центу за вказаною адресою).

Як вбачається з роз'яснень викладених у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" від 30 березня 2012 року за № 6 (v0006740-12) (далі - Постанова), будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.п. 17-24 Постанови, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості яка порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за наявності, відсутності проекту), можливе лише за умов, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК (v0006740-12) зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 215 ЦПК України, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не надано оцінки наявному у справі висновку за №127/03 від 04 червня 2008 року на проект будівництва, виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою м. Ужгорода, який відхилений від погодження на підставі Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (4004-12) (т. 1 а.с. 98-100). Також слід зазначити, що при проведенні судових будівельно-технічних експертиз, висновки яких містяться в матеріалах справи не вказано чи відповідає будівельним нормам ведення будівництва торгово-офісного центру по АДРЕСА_3 по відношенню до будинковолодіння за АДРЕСА_1, адже такі питання на вирішення експертизи ставились. Для усунення вказаних розбіжностей позивачем ОСОБА_6 було заявлено клопотання про призначення експертизи (т. 1 а.с. 220), в задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено. Одночасно, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги щодо відшкодування завданої позивачам ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 матеріальної шкоди, проте такі вимоги матеріали справи не містять.

Апеляційний суд, в порушення ст.ст. 303, 316 ЦПК України, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції шляхом її доповнення окремим абзацом зобов'язуючи відповідача провести переобладнання газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2, згідно до затвердженого газопостачальною організацією альтернативного проекту за власний рахунок, фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі позовні вимоги позивачами не заявлялись, проте як зведення будівлі впритул до існуючого газовідводу унеможливлює технічний огляд, ремонт газопроводу згідно п. 4.64, 6.18, 6.20 ДБН В.2.5.-20-2001 "Газопостачання". Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, те що висновком судової будівельно-технічної експертизи за №2698 від 18 лютого 2013 року (т. 2 а.с. 75-90) не надано відповіді на питання чи можливо провести у відповідності до будівельних норм і правил споруд торгово-офісного центру по АДРЕСА_3, які потрібно вчинити конструктивні зміни, реконструкції, будівельні роботи тощо, чи можливо усунити перешкоди іншим шляхом із-за неможливості доступу до приміщення торгово-офісного центру, з урахуванням роз'яснень, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбаченні законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Також, апеляційний суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди позивачам ОСОБА_8, яка виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10, не звернув уваги на відсутність заяви про збільшення позовних вимог саме в частині відшкодування матеріальної шкоди.