Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Мостової Г. І.,

Мартинюка В. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 27 серпня 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та, уточнивши свої вимоги, просила продовжити їй строк для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її діда ОСОБА_6

Посилалась на те, що на момент відкриття спадщини вона була неповнолітньою, про наявність заповіту їй стало відомо лише в жовтні 2012 року після смерті своєї бабусі ОСОБА_7, тому вона не мала можливості у встановлений законом строк прийняти спадщину.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року позов задоволено.

Продовжено ОСОБА_3 строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті її діда ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на два місяці.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 серпня 2013 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка із поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини після смерті свого діда ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивачка у суді не довела обставин, які свідчили б про поважність причин пропуску нею строку на прийняття спадщини за заповітом.

Судами встановлено, що 27 листопада 1993 року ОСОБА_6 склав заповіт, згідно з яким належну йому на праві приватної власності Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, заповів своїй онучці - ОСОБА_3 (а. с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Постановою державного нотаріуса Другої Миколаївської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 грудня 2012 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки в установлений шестимісячний строк вона та її законний представник заяву про прийняття спадщини до нотаріуса не подали, на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживала, тобто фактично спадщину не прийняла (а. с. 10).

Обґрунтовуючи підставність позову, позивачка посилалась на те, що вона на час відкриття спадщини була неповнолітньою, її законний представник не подав від її імені до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, про наявність заповіту дізналася лише в жовтні 2012 року, тому не мала можливості у встановлений законом строк прийняти спадщину.

Як роз'яснено у п. п. 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) положення ст. 1272 ЦК України 2003 року, ч. 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України (435-15) 2003 року - 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець повинен прийняти спадщину протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року передбачено право спадкоємця на продовження строку на прийняття спадщини. Так, строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Поважними є такі причини пропуску строку: тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд відповідно до приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України, виходив із того, що наведені позивачкою обставини не свідчать про поважність причин пропущення строку для прийняття спадщини.

Висновки апеляційного суду ґрунтуються на встановлених обставинах та відповідають вимогам закону.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.