Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: П'ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 серпня 2013 року, -

У жовтні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - його та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов мотивований тим, що в період перебування у шлюбі позивача з ОСОБА_7, подружжям була придбана спірна квартира, яка оформлена на дружину. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцем померлої є ОСОБА_6, який не визнає право позивача на Ѕ частину квартири. У зв'язку із чим, останній, на підставі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України звернувся до суду з позовом про визнати за ним права власності на Ѕ частину квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 червня 2013 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 6 серпня 2013 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_9 та ОСОБА_7 під час зареєстрованого шлюбу та спільного проживання, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, частки яких є рівними.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статей 1226, 1297 ЦПК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Єдиним спадкоємцем померлої є ОСОБА_6, який звернувся у встановлений законом строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і фактично є єдиним власником спадкового майна. ОСОБА_5 нотаріусу своє право на спадщину не заявляв, з позовом, з підстав ч.3 ст. 1272 ЦК України не звертався, тому відповідно до положень ч.1 ст. 1272 ЦК України є таким, що спадщину не прийняв. Крім того, посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2012 року позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6 було задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції неправильно визначив підстави звернення позивача до суду та не врахував, що останній звернувся до суду за захистом своїх прав не як спадкоємець, а ставив питання про визнання за ним права власності на Ѕ частку у спільній сумісній власності подружжя, посилаючись на Кодекс про шлюб та сім`ю України (2006-07) і Сімейний Кодекс України (2947-14) .

При цьому, суд першої інстанції дав належну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на Ѕ частину спірної квартири, оскільки вона придбана ОСОБА_9 та ОСОБА_7 під час зареєстрованого шлюбу і спільного проживання, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, частки яких є рівними.

За таких обставин, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 серпня 2013 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 червня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.