Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П., Остапчука Д.О.,Матвєєвої О.А., Мостової Г.І.,розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_7 32 622 грн. 50 коп. пені за прострочення сплати аліментів за період з 18 вересня 2010 року по 10 листопада 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що з 19 серпня 1989 року вона перебувала з ОСОБА_7 у шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 березня 2010 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивачки аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 700 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 листопада 2009 року.

Вказувала, що за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року відповідачем лише кілька разів частково сплачувалися аліменти: 19 травня 2010 року - 700 грн., 25 червня 2010 року - 700 грн., 30 грудня 2010 року - 1 тис. грн., 01 березня 2010 року - 990 грн., 24 травня 2011 року - 1 тис. грн., 21 червня 2011 року - 1 тис. грн. та

01 серпня 2011 року - 754 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2012 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 09 липня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 5838 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року позивачці відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України за її касаційною скаргою на рішення апеляційного суду.

У листопаді 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд цієї ухвали з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявниця зазначає ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2013 року у справі про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, якою рішення апеляційного суду про задоволення позову залишено без змін.

Перевіривши доводи заяви, зміст судового рішення, на яке посилається заявник та судового рішення, про перегляд якого подана заява, колегія суддів вважає, що справа не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту ухвали, про перегляд якої подана заява вбачається, що суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених апеляційним судом обставин справи, погодився із його висновком про те, що пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується сумою несплачених аліментів за той місяць, у якому було допущено прострочення сплати аліментів, при цьому з відповідача підлягає стягненню пеня з часу невиконання рішення суду, а саме з часу відкриття виконавчого провадження (24 січня 2011 року) з примусового виконання рішення суду від 24 березня 2010 року про стягнення аліментів.

Зі змісту ухвали, на яку посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені), передбачене ст. 196 СК України, пов'язане з ухваленням судового рішення про стягнення аліментів і саме з цієї події платник аліментів є зобов'язаною особою, а не з дня пред'явлення виконавчого листа до виконання чи відкриття виконавчого провадження, оскільки незалежно від цього обов'язок зі сплати існує.

Отже, судом касаційної інстанції при вирішенні подібних спорів та встановленні фактичних обставин справи, їм надана відповідна оцінка, зокрема, щодо часу, з якого у платника аліментів виникає обов'язок їх сплачувати та часу виникнення заборгованості за аліментами, а також часу з якого повинна нараховуватись пеня і в даному випадку неоднакового застосування судами ст. 196 СК України не відбулось.

Наведені у заяві доводи не вказують на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, яке потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України потрібно відмовити.

Керуючись статтями 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Керуючись ст. 355 ЦПК України,

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.