Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик-Ресурсез-ІНК" (далі - ТОВ "Атлантик-Ресурсез-ІНК"), про визнання правочину удаваним та розірвання договору учасників, витребування майна та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 липня 2013 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ТОВ "Атлантик-Ресурсез-ІНК", про визнання правочину удаваним та розірвання договору учасників, витребування майна та визнання права власності.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 3 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 8 липня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 3 квітня 2013 року на підставі ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 з пропущенням строку на апеляційне оскарження, а доводи, наведені у заяві про поновлення такого строку, поважними визнати не можна.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

У ч. 1 ст. 294 ЦПК України зазначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно із ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Однією із засад судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплені гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Не погодившись із рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 3 квітня 2013 року, ОСОБА_3 оскаржив його до апеляційного суду Луганської області.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 травня 2013 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме: надання обґрунтованого клопотання, наведення поважних причин та надання суду належних доказів, що підтверджують поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3, суддя апеляційного суду виходив з того, що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності, була присутня під час проголошення рішення Біловодського районного суду Луганської області від 3 квітня 2013 року.

На виконання вимог ухвали від 13 травня 2013 року ОСОБА_3 подав заяву з обґрунтуванням причин пропущення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вступна та резолютивна частина судового рішення була проголошена 3 квітня 2013 року, проте копія повного тексту оскаржуваного рішення надійшла на адресу представника лише 12 квітня 2013 року.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення судом першої інстанції ухвалено 3 квітня 2013 року і проголошено його вступну та резолютивну частину, в якій роз'яснено порядок його оскарження, однак у порушення вимог ст. 222 ЦПК України його копію представник позивача, який був присутній в судовому засіданні, не отримував, відповідна розписка в матеріалах справи відсутня. Матеріали справи також не містять відповідних розписок, які б підтверджували отримання сторонами копій повного тексту рішення у встановлений ЦПК України (1618-15) строк.

Із роз'яснень, які містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24 жовтня 2008 року (v0012700-08) , вбачається, що порушення судом першої інстанції вимог ст. 222 ЦПК України може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, сама по собі присутність сторони при проголошенні неповного судового рішення не дає можливості мотивувати апеляційну скаргу, як того вимагає ст. 295 ЦПК України.

Нормами ЦПК України (1618-15) не передбачено вичерпного переліку поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

Вищевказане свідчить про те, що висновок судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених ч. 3 ст. 297 ЦПК України, є передчасним.

Згідно з ч. 2 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала судді апеляційного суду - скасуванню з передачею питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 3 квітня 2013 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 липня 2013 року скасувати, питання про відкриття апеляційного провадження передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.