Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Кузнєцова В.О.,

Наумчука М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Третьої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Третьої Вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, про призначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, Третьої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_2 і Третьої Вінницької державної нотаріальної контори.

Ухвалою суду першої інстанції від 15 травня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4

В обґрунтування позовів посилалися на те, що 15 вересня 2009 року ОСОБА_5 було складено заповіт, за яким він заповів позивачам належну йому частину квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Позивачі зазначали, що про існування заповіту на їх користь вони не знали, а довідалися про нього лише 06 грудня 2012 року, коли звернулися до нотаріуса з наміром подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому, нотаріус вручила їм оригінал зазначеного заповіту, який знаходився у спадковій справі № 33/11, заведеній 27 січня 2011 року у Третій Вінницькій державній нотаріальній конторі щодо майна померлого ОСОБА_5, а також винесла постанови про відмову позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5, так як впродовж шести місяців після відкриття спадщини вони не подали заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2013 року позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, тривалістю два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушують питання про скасування рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2013 року та залишення в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 вересня 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, відповідно до якого заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках належну йому частину квартири під номером АДРЕСА_1 квартира належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Гандурською Н.І. державним нотаріусом Третьої Вінницької державної нотаріальної контори, 29 травня 1992 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк на подання заяви про прийняття спадщини був пропущений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з поважних причин у зв'язку з їх необізнаністю до грудня 2012 року щодо складеного заповіту (спадкоємцями за законом у даному випадку вони не є), а тому з метою захисту прав та законних інтересів спадкоємців, вважав за необхідне визначити позивачам додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не довели, що встановлений законом шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини вони пропустили з поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними для них труднощами для вчинення цих дій.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив із вказаних вище норм матеріального права, врахував, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття, закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними та обґрунтовано вважав, що у позивачів не було перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки відсутність інформації про наявність заповіту на їхню користь не є неповажною причиною пропуску встановленого законом строку для подання ними заяви про прийняття спадщини.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).

Доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.