Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця"), посилаючись на те, що з 19 липня 2011 року він працював у відповідача на посаді провідника 2 групи. 20 листопада 2012 року під час проведення перевірки поїзду № 77 сполученням "Москва - Маріуполь" на ділянці "Москва - Тула" працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю і аудиту було виявлено в вагоні № 9/21955 двох безквиткових пасажирів, які прямували від станції "Москва" до станції "Орел". Зазначений вагон обслуговував позивач та про зазначений факт перевезення безквиткових пасажирів було складено акт.

5 грудня 2012 року позивача було звільнено із займаної посади провідника 2 групи у зв'язку із порушенням абзацу "а" пункту 18 розділу 6 контракту від 19 липня 2011 року № 247 (перевезення безквиткових пасажирів).

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки перевезення безквиткових пасажирів він не здійснював, посадку безквиткових пасажирів до вагону, який обслуговував позивач здійснив інший провідник, на підставі розпорядження начальника поїзду. Крім того, позивач зазначає, що перевірка поїзда була проведена з грубим порушенням норм матеріального закону, оскільки була проведена одразу після відправлення поїзду, без участі начальника поїзду, акт був складений в іншому вагоні та за його відсутності, під час перевірки він не працював, оскільки у нього був час відпочинку, а працював інший провідник. Також позивач зазначає, що його звільнення проведено без згоди профспілкового комітету.

Посилаючись на зазначені обставини та враховуючи уточнення до позовної заяви, позивач просив суд визнати наказ ДП "Донецька залізниця" від 5 грудня 2012 року № 1120/ОС про припинення трудового договору (контракту) незаконним та скасувати його, поновити його на посаді провідника пасажирського вагону за контрактом в резерві провідників 2 групи, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 443 грн 35 коп., 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на свою користь 3 398 грн 87 коп. на відшкодування утриманої суми за провіз безквиткових пасажирів.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_4, відмінено наказ ДП "Донецька залізниця" від 5 грудня 2012 року № 1120/ОС про припинення трудового договору (контракту) та поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону в резерв провідників 2 групи за контрактом у ДП "Донецька залізниця" Вагонному депо Маріуполя.

Стягнуто з ДП "Донецька залізниця" Вагонне депо Маріуполя на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 702 грн 82 коп., утримання за брак (безквиткове перевезення пасажирів) в розмірі 3 398 грн 87 коп. та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що з 19 липня 2011 року ОСОБА_4 на підставі контракту № 247 працював у ДП "Донецька залізниця" Вагонне депо Маріуполя на посаді провідника пасажирського вагону в резерві провідників 2 групи (а.с. 15).

Із акта від 20 листопада 2012 року серії А 031111 про проведення перевірки поїзда вбачається, що працівниками Московського відділення внутрішнього контролю і аудиту було проведено перевірку поїзда № 77 сполученням "Москва - Маріуполь" на ділянці "Москва - Тула" та у вагоні № 9/21955, який обслуговував ОСОБА_4, виявлено 2 безквиткових пасажирів. Ревізія поїзду почалась у 18.30 год. та проведена в присутності начальника поїзда та провідника ОСОБА_4 Акт підписано начальником поїзду та провідником ОСОБА_4 без зауважень (а.с. 101 - 102). Відповідно до розкладу руху пасажирських поїздів час відправлення поїзду № 48 від станції Москва 16.25 год. (а.с. 94), що спростовує твердження позивача про проведення перевірки поїзда менше ніж за годину після його відправлення.

21 листопада 2012 року ОСОБА_4 було написано заяву на ім'я начальника ДП "Донецька залізниця" Вагонне депо Маріуполя, в якому позивач просив утримати з його заробітної плати суму економічної санкції за перевезення 2 безквиткових пасажирів (а.с 93).

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Пунктом 18 контракту від 19 липня 2011 року № 247 передбачено, що додатковими підставами припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством є встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі (а.с. 18).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 апеляційний суд вірно виходив із того, що позивачем на порушення своїх посадових обов'язків та всупереч положенням норм матеріального закону було здійснено перевезення 2 безквиткових пасажирів.

Також апеляційний суд вірно зазначив, що доводи позивача стосовно виконання ним вказівки начальника поїзда щодо перевезення безквиткових пасажирів, а також, що на момент проведення перевірки у нього була перерва для відпочинку, не знайшли свого підтвердження та спростовуються поясненнями начальника поїзда від 21 листопада 2012 року, виписками з рейсового журналу поїзда (а.с. 67, 99).

Отже, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд правильно виходив із того, що його звільнення було проведене відповідно до вимог трудового законодавства та умов, встановлених контрактом.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.