Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до ОСОБА_3, третя особа - Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року,

У жовтні 2011 року ПАТ "Діамантбанк" звернулося до суду з вказаним позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, посилаючись на те, що 21 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 банку у зв'язку з визнанням прилюдних торгів такими, що не відбулися, як стягувачу, видано свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві власності ОСОБА_3 Право власності банку на вказану квартиру 06 лютого 2012 року було зареєстровано у КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

14 серпня 2012 року відповідачу було направлено письмову вимогу про звільнення зазначеної квартири, яка була останнім одержана 19 серпня 2012 року, проте залишена без уваги, тому позивач, посилаючись на ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 321 ЦК України, просив виселити відповідача ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ПАТ "Діамантбанк", проте на даний час відповідач разом із малолітньою дитиною продовжують проживати у квартирі, чим перешкоджають позивачу здійснювати права власника квартири.

З цими висновками судів в повній мірі погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення в повній мірі не відповідають.

Судом установлено, що 07 березня 2008 року між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за яким остання з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору (п. 4.2) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (а. с. 25-28).

04 червня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру для задоволення вимог банку за договором про іпотечний кредит №002 ДІУ від 07 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та Акціонерним банком "Діамант", у загальній сумі 660 140 грн. 52 коп. (а. с. 29).

На підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження та спірну квартиру передано ПП "Нива-В.Ш." для реалізації на прилюдних торгах, проте у зв'язку з відсутністю покупців прилюдні торги, згідно повідомлення ПП "Нива-В.Ш." № 2113 від 05 вересня 2011 року, визнано такими, що не відбулися.

Відповідно до Акта № 464/13 про передачу майна стягувачу від 17 жовтня 2011 року квартиру АДРЕСА_1 було передано державним виконавцем у власність ПАТ "Діамантбанк" на підставі його заяви від 26 вересня 2011 року (а. с. 78-79).

Згідно свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 21 листопада 2011 року, право власності на майно, що складається з двокімнатної квартири, загальною площею 50,14 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 6 982 564 грн. належить ПАТ "Діамантбанк", оскільки торги не відбулись і стягувач - ПАТ "Діамантбанк" виявив бажання залишити за собою непродане майно (а. с. 4).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 33082423 від 06 лютого 2012 року право власності на спірну квартиру зареєстровано у КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за ПАТ "Діамантбанк" (а. с. 5).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є

підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно довідки форми № 3 КП "Житлосервіс "Оболонь" у Оболонському районі м. Києва від 21 грудня 2012 року, у належній банку квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають колишній власник квартири - ОСОБА_3 та член її сім'ї - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 43).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідачці лист з вимогою про добровільне звільнення спірної квартири протягом одного місяця з дня отримання вимоги (а. с. 6).

Вказаний лист було вручено відповідачці 19 серпня 2012 року, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв'язку (а. с. 8).

За таких обставин суди дійшли висновків про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_5 з належної позивачу на праві власності квартири.

Разом з тим поза увагою судів залишилися наступні юридично важливі обставини, які впливають на законність та обґрунтованість судових рішень.

У ході розгляду справи судом першої інстанції 04 квітня 2013 року представником відповідача ОСОБА_6 було подано заяву про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду м. Києва у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, з участю третіх осіб: Головного управління юстиції у м. Києві, ПАТ Діамантбанк", відділ ДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про визнання незаконною та скасування нотаріальної дії (а. с. 103-105).

Із поданої заяви вбачається, що зазначений позов ОСОБА_3 обґрунтовувала незаконністю набуття та оформлення позивачем ПАТ Діамантбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 та додала до заяви копію ухвали судді Оболонського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 20 лютого 2013 року (а. с. 106).

Відповідно до п. 4 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 208 ЦПК України питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішується судом шляхом постановлення ухвал.

Частиною 4 ст. 209 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Як видно із журналу судового засідання від 09 квітня 2013 року, представник відповідача ОСОБА_6 також заявила вищезгадане клопотання про зупинення провадження у даній справі, проте таке клопотання судом у відповідності до вимог ст. ст. 208, 209 ЦПК України вирішено не було.

При цьому суд не з'ясував, чи є можливим розгляд даної справи до розгляду іншої справи, про яку зазначав представник ОСОБА_3, та не вирішив заявлене клопотання з наведенням обґрунтування щодо наявності чи відсутності підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з того що необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі і між такими справами існує тісний матеріально-правовий зв'язок. Такий зв'язок полягає у тому, що факти встановлені в одній із справ будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 303 ЦПК України доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин не перевірив та передчасного залишив без змін рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Оскільки наведене порушення норм процесуального права призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.