6-29966св13 Про розірвання договору оренди землі - 13.11.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про розірвання договору оренди землі за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 6 червня 2013 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - СТОВ "Лан") про розірвання договору оренди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказував, що 1 березня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,7050 га, що знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Посилаючись на те, що СТОВ "Лан" не здійснює господарську діяльність та не використовує спірну земельну ділянку, а належна йому земельна ділянка використовується іншим сільськогосподарським товариством, позивач просив договір оренди землі, укладений 1 березня 2007 року між ним та СТОВ "Лан" розірвати, і зобов'язати відповідача повернути йому спірну земельну ділянку.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 6 червня 2013 року, позов задоволено. Договір оренди землі, укладений 1 березня 2007 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Лан", розірвано. Зобов'язано СТОВ "Лан" повернути орендовану земельну ділянку площею 1,7050 га ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі СТОВ "Лан", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що у порушення умов договору оренди землі та Закону України "Про оренду землі" (161-14) , відповідач передав земельну ділянку позивачки в суборенду, що є підставою для розірвання зазначеного договору.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,7050 га, що розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, та належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. 1 березня 2007 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Лан" було укладено договір оренди землі № 132, за умовами якого: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення; орендна плата вноситься безпосередньо орендарем; орендар обробляє орендовану земельну ділянку; зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою орендодавця і орендаря.

Пунктом 39 цього договору передбачена можливість його розірвання в судовому порядку у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених п. п. 28-31 цього договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У п. 38 договору оренди передбачено, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2009 року відповідач уклав з ТОВ "Лан-Агро" договір на виконання робіт і надання послуг, відповідно до якого останнє протягом 2009-2012 років за відповідну плату обробляло земельні ділянки, які заходились в користуванні СТОВ "Лан", зокрема, належну ОСОБА_3 земельну ділянку.

Проте договори оренди не забороняють орендарю обробляти землі за допомогою інших суб'єктів господарювання, що узгоджується з п. 31 договору оренди, положеннями ст. 44 ГК України та глави 63 ЦК України (435-15) , у зв'язку з цим суди не навели правових підстав того чи порушує такий договір умови договору оренди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Статтею 25 наведеного Закону визначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом із тим суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 не надав будь-яких належних доказів, які б підтверджували порушення СТОВ "Лан" обов'язків, передбачених п. 28 договору оренди.

Крім того, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, договір на виконання робіт і надання послуг, укладений 11 лютого 2009 року між СТОВ "Лан" та ТОВ "Лан-Агро", не є нікчемним та не визнаний судом недійсним.

Проте суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, не встановили і не зазначили які саме із обов'язків, передбачених ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору оренди, відповідач не виконав або порушив і дійшли передчасного висновку про розірвання договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 6 червня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.